20 грудня 2019
Сцени, де протестувальники/-ці пробиваються крізь хмари сльозогінного газу чи мають сутички зі спецпідрозділами поліції стали сумнозвісною реальністю для Гонконгу. Проте сутички на вулицях – не єдине, що поширює страх серед учасників та учасниць протестів.
Звинувачення в сексуальних домаганнях та нападах на протестувальниць розповсюджувалися з самого початку протестного руху в Гонконзі. Повідомлялося про насильство в поліцейських дільницях, з’являлися докази того, що поліцейські стягували жіночу білизну під час арештів, а також неодноразово лунали звинувачення у принизливих довільних обшуках із вимогою повністю роздягтися.
Ті кілька жінок, які наважилися розповісти про свій досвід, зіткнулися з масовою негативною реакцією: персональні дані деяких із них просочилися в Інтернет; решта ж стали головними героїнями фальшивих секс-стрічок або постраждалих від настирливих та образливих телефонних дзвінків. Хоча в більшості випадків цим займались анонімні «тролі», наклепи на учасників/-ць протестів і відсутність дій щодо початку незалежного розслідування злочинів поліції з боку влади Гонконгу, поспряли створенню атмосфери, у якій подібне цькування процвітає.
Масштаби проблеми
Осуд суспільства і боязнь заявити ускладнюють процес відтворення точної картини, яка б демонструвала реальні масштаби проблеми сексуального насильства – такий стан справ актуальний усюди. У Гонконзі ж ситуація ускладнюється тим, що багато людей не хочуть, аби їхні рідні чи роботодавці знали, що вони беруть участь у протестах.
У жовтні спостерігач із питань рівних прав та можливостей заявив, що з середини червня надійшло понад 300 запитів про випадки сексуальних домагань із боку поліції, проте жодної офіційної заяви з уст імовірних постраждалих так і не було.
Однак чисельні свідчення та дані розслідувань місцевих організацій підтверджують систематичний характер цієї проблеми. За даними онлайн-опитування, проведеного Rainlily, організацією, яка надає підтримку постраждалим, 67 респондентів/-ок (58 жінок та дев’ять чоловіків) повідомили, що зазнали сексуального насильства в ході протестів. Типи насильства варіюються від застосування відвертої сексуальної лексики і до «незаконного статевого акту із застосуванням погроз чи цькувань», при цьому в цих злочинах звинувачувалися як поліція, так і учасники/-ці контр-акцій.
Деякі протестувальники/-ці заявили про насильство анонімно, у тому числі в рамках акції #ProtestToo, що зібрала понад 30 тис. чол.
Але згодом про цю проблему почав говорити весь світ. Це сталося значною мірою завдяки відвертим заявами двох сміливих молодих жінок, «Пані X» та Соні Нг. Вони бидві зіткнулися з негативною реакцією та публічним осудом, що підкреслює небезпеку для постраждалих від сексуального насильства, які публічно заявляють про злочини.
Пані Х та Соня Нг
9 листопада поліція Гонконгу підтвердила, що 22 жовтня жінка подала заяву, у якій вона стверджувала, що її зґвалтували декілька працівників поліції у віддлку Цуен Ван. 18-річна дівчина, відома як Пані X, заявила, що після інциденту вона зробила аборт, і поліція за її згодою взяла пробу ДНК в абортованого плоду, аби сприяти визначенню одного з нападників.
Особливе занепокоєння викликає той факт, що після цієї заяви, поліції дали ордер на обшук медичних записів лікаря/-ки Пані Х (без згоди самої дівчини) і включно з даними, що були задовго до ймовірного зґвалтування.
Коли Пані X дізналася, що сталося, вона оскаржила ордер на обшук у суді, і магістрат скасував ордер після повторної оцінки справи. Згодом деталі її справи потрапили до Інтернету, що, ймовірно, було прямим наміром дискредитувати дівчину. ЗМІ також стверджують, що головний інспектор відділу зв’язків із громадськістю поліції Гонконгу Тсе Чунь-Чунг заявляв окремим представникам ЗМІ, що Пані X «трохи не в собі», хоча згодом він спростував це твердження.
За словами адвоката Пані X, її підзахисна переконана, що «поліція Гонконгу не здатна провести незалежне розслідування ані її справи, ані інших справ, у яких обвинувачують представників поліцї».
Соня Нг, студентка китайського університету, – єдина гонконгська протестувальниця, яка звинуватила представників правоохоронних органів у сексуальних домаганнях під власним іменем. Вона стверджує, що поліцейські били її по грудях, поки вона перебувала під вартою. Її рішучість обійшлася дорогою ціною.
«Люди говорять речі типу «Вона така розпусна»», – розповідає Соня.
«Інші ставили під сумнів усе, що я говорила, і висловлювалися про мою сім’ю та про стан психічного здоров’я. Люди не хочуть визнавати проблеми, які я підняла, їм простіше здихатися людей, які говорять про ці речі».
Кампанії з дискредитації
У ході протестів проти екстрадиції, влада Гонконгу фактично «списала» протестувальників/-ць як «бунтівників» і «ворогів народу». Цей вид дискредитуючої кампанії, яку підхопили провідні ЗМІ та онлайн-форуми, набуває сексуалізованого підтексту, коли йдеться про жінок.
У вересні представниця уряду Фанні Ло заявила в радіоінтерв’ю, що жінки пропонують «безкоштовний секс» протестуючим. Приблизно в той же час в інтернеті набрала популярності серія фотографій із оголеними жінками в масках, що нібито пропонували секс протестувальникам. Пізніше фото виявилося скріншотом із порно-відео, але це викриття не зупинило чутки, які все продовжували поширюватися у соціальних мережах.
В одному з прикладів фото жінки з плакатом «Поліція ГK (Гонконгу), зґвалтування та вбивство» відфотошопили, змінивши текст на «Зручна гонконгська жінка, вільна для сексу з тарганами». (Таргани -–це зневажливий термін, який деякі використовують для опису протестувальників/-ць).
Журналістка Емі Іп розповіла Amnesty про кібер-белінгу, із яким вона стикнулася після того, як виступила проти поліції. Емі перервала прес-конференцію поліції, щоб розкритикувати жорстоке поводження правоохоронних органів з журналіст(к)ами під час протестів, зачитавши заяву, у якій стверджується, що представникам/-цям ЗМІ не дозволяють виконувати свою роботу.
Незабаром ім’я, фотографії та інші особисті дані Емі опублікували в соціальних мережах та стрічках проурядових каналів. Світлина, яка розповсюджувалася, була з прес-пропуску Емі, який вона отримала того ж дня і який сфотографувала поліція.
Тоді інтернет-тролі почали поширювати секс-відео із зображенням жінки, яку вони видали за Емі, а також стверджувати, що Емі «пропонувала безкоштовний секс» протестувальникам/-цям.
«Кілька днів я отримувала анонімні телефонні дзвінки вночі. Вся моя родина дуже хвилювалася», – каже Емі. «Я випадково опинилася в центрі уваги. Моя мама навіть думала покинути країну».
Відсутність ефективного прозорого розслідування
Amnesty International неодноразово закликала провести незалежне та неупереджене розслідування щодо протиправних діянь поліції Гонконгу. Уряд вказує на Незалежну раду з питань розгляду скарг на поліцію (IPCC) як на ефективний існуючий механізм. Але група закордонних експертів, призначена урядом, заявила, що IPCC бракує «повноважень, спроможності та незалежних розслідувальних можливостей, необхідних для того, щоб відповідати масштабам нещодавніх протестів та міжнародним стандартам роботи контролюючого поліцію органу, яка працює в місті, що цінує свободи та права».
За словами адвоката Пані X, сама дівчина передала свої свідчення належними шляхами, стерпіла агресивні допити та пройшла медичне обстеження на вимогу поліції, але все це призвело лише до того, що Пані X постраждала ще й від наклепницької кампанії.
Зараз Пані Х переконана, що поліція не в змозі займатися справою, у якій самі правоохоронці виступають підозрюваними, і цю думку поділяє не лише Пані Х. Лише двоє респондентів/-ок відповіли Rainlily, що вони повідомили про те, що відбувалося в поліцейському відділку. Найпоширенішою причиною неподання заяви була відсутність довіри до поліції і того, що вони серйозно розглядатимуть ці скарги. Зараз організація закликає спеціальну доповідачку ООН з питань насильства проти жінок розглянути цю проблему більш детально.
Заяви про сексуальне насильство – це ще одна нагальна причина для початку незалежного, неупередженого розслідування щодо зловживань зі сторони поліції Гонконгу. Жорстокість щодо протестувальників/-ць має припинитися.