Військовополоненого, українського правозахисника Максима Буткевича визнали винним у скоєнні воєнних злочинів відповідно до Кримінального кодексу Росії. Його касаційну скаргу було відхилено, незважаючи на повну фабрикацію справи, про яку Буткевич переконливо заявляв у суді. Слідчий комітет Росії, державний орган, відповідальний за розслідування тяжких злочинів, 10 березня 2023 року оголосив, що Максима Буткевича визнали винним у скоєнні воєнних злочинів відповідно до Кримінального кодексу Росії. Водночас, Amnesty International раніше публікувала аналіз кримінальної справи проти Максима Буткевича, продемонструвавши повну неспроможність висунутих звинувачень. Організація пов’язує переслідування Максима Буткевича та суворий вирок з його правозахисною діяльністю.
16 липня 2024 року Максиму Буткевичу виповнилося 46 років. Цього ж дня українське медіа Заборона оприлюднило повний текст виступу ув’язненого правозахисника під час касаційного розгляду його справи російським судом, який записав один із відвідувачів.
У своїй промові Максим Буткевич, зокрема, говорить про те, що його змусили зізнатися у злочинах, яких він не вчиняв:
«Я не робив пострілу з гранатомета по цивільному об’єкту 4 червня 2022 року в місті Сєвєродонецьк. За час бойових дій мого підрозділу взагалі не було в цьому місті. Потрапивши в полон 21 червня 2022 року, я та мої товариші по службі неодноразово допитувалися про маршрут пересування нашого підрозділу. Ці запротокольовані свідчення десь зберігаються, якщо не були знищені. 4 червня 2022 року я взагалі перебував у Києві, що підтверджують докази, про долучення яких раніше клопотав мій захисник.
[…]Тому, що мені було обіцяно: якщо я підпишу те, в чому мене звинувачують, мене відразу поміняють на засуджених в Україні російських військовослужбовців (як і інших засуджених військовополонених). Якщо ж я не погоджуся визнати свою провину, то буду засуджений все одно, але про обмін мови не буде. І мене будуть піддавати психологічному та фізичному тиску. Деякі приклади такого тиску було продемонстровано».
Вироки щодо Максима Буткевича, а також Віктора Погозея і Владислава Шеля (чиї справи розглядалися того ж дня 10 березня 2023 року) винесені у порушення вимог міжнародного гуманітарного права та прав людини, оскільки вони не відповідають міжнародним стандартам справедливості, заявила Вероніка Вельч, директорка Amnesty International в Україні.
«Amnesty International і раніше наводила переконливі аргументи, що Максим Буткевич невинний і не може бути винним у «злочині», за який його засудили, і що його «зізнання» на відео було вимушеним. Тепер це підтвердив і він сам. Згідно з міжнародним гуманітарним правом, військовополонені мають отримувати такі ж гарантії справедливого суду, як і будь-які інші особи в країні. Більш того, навмисне позбавлення військовополоненого права на справедливий суд саме собою є воєнним злочином, і саме це ми й бачимо. Ми вимагаємо скасування «рішень», прийнятих так званими «верховними судами» в Луганську та Донецьку, а Максим Буткевич, Віктор Похозей і Владислав Шаль мають бути звільнені з-під варти. Якщо ж проти них наявні будь-які варті довіри докази скоєння міжнародно визнаних злочинів, їм повинні гарантувати повторний судовий процес, який відповідає всім міжнародним стандартам справедливості. Розглядати такі звинувачення може тільки належним чином створений компетентний судовий орган, у суворій відповідності до вимог справедливого судочинства. Відмова військовополоненим у їхньому праві на справедливий суд сама по собі є воєнним злочином, який вчиняє російська влада.
Також ми вимагаємо, аби Максим Буткевич та інші українські військовополонені й цивільні ув’язнені мали змогу бути на звʼязку з рідними та близькими. Цього права чимало з них позбавлені повністю – у тому числі ті, кого позбавили волі незаконно», – наголосила Вероніка Вельч.
Додаткова інформація
Максим Буткевич пішов добровольцем до Збройних сил України в березні 2022 року. У липні 2022 року в проросійських соціальних мережах з’явилося відео, у якому він розповідає на камеру про те, як він та його підрозділ потрапили в полон. Віктор Погозей та Владислав Шель також перебувають у російському полоні з 2022 року.
10 березня Слідчий комітет Росії, державний орган, відповідальний за розслідування тяжких злочинів, оголосив, що троє українських військовополонених – Віктор Погозей, Максим Буткевич і Владислав Шель – були визнані винними у скоєнні воєнних злочинів відповідно до Кримінального кодексу Росії.
Віктор Погозей, Максим Буткевич і Владислав Шель були засуджені до 8,5; 13 і 18,5 років позбавлення волі відповідно. Слідчий комітет Росії стверджував, що, будучи військовослужбовцями Збройних сил України, вони діяли з порушенням Женевських конвенцій, навмисно обстрілюючи цивільних осіб, а в деяких випадках завдаючи їм поранень. Amnesty International вважає вироки незаконними і вимагає їх скасування.
Протягом кількох років Максим Буткевич займався журналістикою і правозахисним активізмом. Із-поміж інших численних проявів його активної громадянської позиції, він кілька років був членом Правління Amnesty International в Україні. У 2008 році він співзаснував проєкт «Без кордонів», що став однією з найбільш знакових українських громадських ініціатив, які підтримували біженців, біженок і осіб без громадянства, допомагаючи їм знайти нові домівки та захист в Україні. Він також співзаснував «Громадське радіо» — український суспільний радіомовник — та видатну правозахисну організацію «ZMINA». Він залишався відомою медіаперсоною та активним союзником кількох медійних ініціатив, спрямованих на права людини. Він безупинно боровся з ксенофобією та будь-якими проявами дискримінації.