Нові докази, зібрані Amnesty International, свідчать про те, що прохачі притулку і мігрант(к)и, які намагаються потрапити до Європейського Союзу з території Білорусі і стикаються з видвореннями та іншими порушеннями прав людини на польському кордоні, піддаються тортурам або іншим видам жорстокого поводження, перебувають у нелюдських умовах, стикаються з вимаганням та іншими зловживаннями з боку білоруських силових структур.
Шокуючі свідчення очевидців не лишають сумнівів, що білоруські прикордонники били людей – серед яких сім’ї з дітьми, які часто потребують екстреної допомоги – кийками і прикладами автоматів, а також погрожували нацькувати на них сторожових собак. І польська, і білоруська влада змушували біженців/ок неодноразово перетинати кордон у небезпечних умовах, зокрема переходити річку зі швидкою течією.
«Люди на кордоні опинилися буквально між двох вогнів. Опинившись по суті в зоні відчуження на кордоні Білорусі та ЄС, вони страждають від голоду, повної незахищеності і шокуючих проявів жорстокості з боку білоруських прикордонників, що змушують їх перетинати кордон з Польщею, звідки їх силою видворяють назад польські прикордонники. Беззахисні люди виявилися пішаками в огидній грі, яку затіяли ворогуючі сили», – заявила Дженніфер Фостер, дослідниця Amnesty International із питань біженців/ок і прав мігрантів/ок.
Amnesty International опитала в цілому 75 осіб, яких у період із липня по листопад 2021 року обманом заманили до Білорусі, пообіцявши, що вони зможуть безперешкодно перетнути кордон із ЄС. Пізніше вони стикнулися з видвореннями з території країн-членкинь ЄС, включно з Польщею. Серед опитаних – 66 громадян(ок) Іраку, семеро сирійців/йок, які приїхали з Єгипту, Лівану й Сирії, один ліванець і один суданець. Оскільки багато з опитаних приїхали з сім’ями і друзями, усього вдалось отримати дані про 192 постраждалих людини.
Дослідження Amnesty International виявило факти побиття, тортур та інших проявів жорстокого поводження щодо людей, позбавлених їжі, води, даху над головою й доступу до елементарних санітарних зручностей; були зафіксовані випадки крадіжки мобільних телефонів і грошей, а також випадки вимагання хабарів з боку білоруських прикордонників.
Люди, опитані Amnesty International, розповіли, що стикнулися з подібними зловживаннями з боку білоруських силовиків, коли рухалися з Мінська в зони відчуження, зазвичай обгороджені парканами, на кордоні Білорусі з Польщею, Латвією і Литвою. Людей групами супроводжували до «місць збору» в межах обгородженої зони, після чого їх силою змушували переходити на польську територію; білоруські прикордонники труїли людей сторожовими собаками і змушували їх перетинати річки, що примерзали.
Чоловік із Сирії розповів організації, що він був у групі з 80 осіб, яких привезли на кордон на військовій вантажівці: «Нас вивантажили з машини… Там було близько десяти [білоруських] військовослужбовців, і з ними чотири собаки. Нам сказали, що собак спустять з ланцюга, і якщо ми не будемо бігти дуже швидко, ті нас покусають. Солдати побігли за нами, б’ючи кийками всіх, хто втікак недостатньо швидко. Вони переслідували нас близько 200 метрів, а потім пішли назад, залишивши нас на нейтральній смузі посеред лісу. Сім’ї були розділені. У тих, кого покусали собаки, текла кров».
Опинившись у «місцях збору», люди більше не могли їх покинути або повернутися до неогорожених районів, куди могли проходити цивільні особи – люди опинилися в пастці в нелюдських умовах, у яких вони перебували по багато днів або тижнів. Постраждалі розповідали, що їх залишили на кілька днів без їжі, або давши мінімальну кількість води і хліба, без даху над головою, не створивши будь-яких санітарних умов. Кілька людей розповіли Amnesty International, що їм дозволили покинути «місце збору» і прикордонну зону тільки після того, як вони дали хабар прикордонникам.
Члени курдської сім’ї з Сирії, з якими розмовляла Amnesty International, повідомили, що пробули в обгородженій зоні 20 днів. Вони їли тільки раз на день, принаймні один раз вони провели 24 години без їжі, щоб нагодувати своїх двох дітей. Батько родини розповів, що їм довелося пережити: «Іноді ми майже втрачали свідомість, ми були голодні, хотіли пити, і нізвідки не могли отримати допомоги – ні від польських, ні від білоруських прикордонників».
Білоруські прикордонники користувалися безпорадним становищем біженців/ок, які потрапляли на обгороджені території, і жорстоко били їх, часто відбираючи при цьому гроші й мобільні телефони. Один прохач притулку повідомив, що його били кастетом і штовхали черевиками зі сталевими шкарпетками. Курд з Іраку розповів Amnesty International: «У деяких прикордонників були кастети і черевики зі сталевими шкарпетками. Вони били нас ногами, коли ми лежали на землі. Нас змусили віддати гроші й мобільні телефони. Все моє тіло посиніло від побоїв».
Міжнародне законодавство в галузі прав людини захищає право звертатися за наданням притулку, а також право не піддаватися тортурам та іншим видам жорстокого поводження. Білорусь грубо порушує ці права, незважаючи на те, що країна є державою-учасницею відповідних міжнародних угод, що захищають згадані права.
Польща: множинні видворення, ігнорування процедур надання притулку та гарантій прав людини
Більшість із тих, хто перетинали лінію кордону й опинялися на території Польщі, буквально через кілька сотень метрів затримували і видворяли назад польські прикордонники. Amnesty International також документально зафіксувала кілька випадків, коли люди проникали глибше на територію Польщі й кілька днів поневірялися, перш ніж їх затримували польські правоохоронні органи, а деякі самі зверталися до правоохоронців після декількох днів, проведених без їжі й даху над головою.
Усіх цих людей, за винятком однієї, із якими вдалося поговорити Amnesty International, видворили назад до Білорусі без дотримання належної правової процедури. Незважаючи на те, що окремі особи заявляли про свій намір подати заяви про надання притулку в ЄС, усі ці спроби припинялися в ході довгої низки систематичних масових видворень при повному ігноруванні зобов’язань країни відповідно до міжнародного права і законодавства ЄС.
Польські прикордонники не могли не бачити того, як жорстоко поводяться з прохач(к)ами притулку і мігрант(к)ами на білоруській стороні кордону, і все ж видворяли їх назад через прикордонні загородження.
Більшість людей, які нещодавно намагалися перетнути кордон і з якими розмовляла Amnesty International, розповідали про те, що польські прикордонники часто ламали їхні телефони, а іноді допускали жорстоке поводження з біженцями/ками. Зокрема, щодо дітей застосовували перцевий аерозоль, а дорослих змушували переходити річку вбрід.
Сирієць, який приїхав зі своєю дружиною і двома дітьми, розповів Amnesty International, що польські військовослужбовці помістили його з сім’єю до кузова військової вантажівки: «він був досить великим, щоб там помістилися 50-60 мігрантів/ок, нас везли близько години. А потім нас видворили назад до буферної зони. У вантажівці один із солдатів почув, що ми розмовляємо, і знову застосував проти нас перцевий аерозоль, мої син і дочка плакали майже цілу годину».
Єзид із Іраку розповів Amnesty International, що приблизно через годину після того, як він опинився в Польщі, його затримали польські прикордонники. Його разом із кількома іншими чоловіками з числа затриманих доставили до невеликої річки на кордоні з Білоруссю: «Річка була шириною всього 10-15 метрів, але глибока і зі швидкою течією. Нас висадили з машин і загнали у воду. Всіх, хто не йшов у воду, били кийками. У них теж були собаки. Жінок і дітей, а також деяких чоловіків, відвезли в інше місце. Я бачив, як одну людину потягло течією. Якщо ти не вмієш плавати, ти потонеш».
Польща очевидним чином порушує міжнародне право і стандарти, зокрема заборону на застосування тортур або інших видів жорстокого поводження. Принцип невисилки передбачає, що влада не повинна насильно відправляти кого-небудь до іншої країни або на територію, де видвореним особам можуть загрожувати тортури чи інші види жорстокого поводження.
Європейська комісія виявилася нездатною домогтися припинення зловживань
Незважаючи на кричущі порушення прав людини з боку держав ЄС, що межують із Білоруссю, Європейська комісія (ЄК) виявилася нездатною домогтися дотримання належних правових процедур і забезпечити дотримання законодавства ЄС. Більше того, 1 грудня 2021 року ЄК запропонувала ввести тимчасові надзвичайні заходи, які можуть дозволити Латвії, Литві та Польщі відступити від правил ЄС, зокрема, утримувати прохачі/окв притулку на кордоні протягом 20 тижнів з мінімальними гарантіями безпеки, а також спростити їх депортацію. Цей крок є необґрунтованим, він призведе до ослаблення правової бази ЄС, що стосується міграції та надання притулку.
«Тисячі людей – багато з яких намагаються врятуватися від воєн і конфліктів – застрягли в Білорусі в розпал зими у вкрай важких умовах. Замість того, щоб отримати таку необхідну їм допомогу, вони потерпають від жорстокого насильства. Білорусь повинна негайно припинити подібне насильство, а держави-членкині ЄС повинні перестати відмовляти людям у можливості уникнути цих кричущих порушень, не кажучи вже про те, щоб повертати їх до Білорусі, де їм будуть знову і знову загрожувати ці зловживання», – підкреслила Дженніфер Фостер.
Amnesty International висловлює глибоку заклопотаність у зв’язку з тим, що людям, щякіо залишаються на нелегальному становищі на території Білорусі (у прикордонних регіонах, у Мінську або в інших містах), як і раніше загрожують серйозні порушення прав людини. Стикнувшись зі зростаючим числом прохачів/ок притулку, які опинились у скрутному становищі, білоруська влада вже почала примусово повертати їх до країн походження, включно з незаконним поверненням без оцінки їх потреби в захисті. Багатьом людям, із якими розмовляла Amnesty International, загрожує примусове повернення до Сирії, а не до тих країни, із яких вони виїхали до Білорусі (Єгипет, Туреччина, Ліван), через заборони на повторний в’їзд.
Із червня 2021 року кількість людей, що прибувають на територію ЄС із Білорусі, почало збільшуватися. Лідери ЄС охарактеризували це як «гібридну загрозу», організовану владою Білорусі у відповідь на санкції ЄС. Санкції були введені після масових порушень прав людини, що відбувалися після президентських виборів 2020 року; офіційні результати виборів були піддані сумніву, по всій країні пройшли масові мирні протести.
Amnesty International провела дев’ять докладних інтерв’ю з сирійцями, ліванцями і суданцями, які приїхали (деякі зі своїми сім’ями) із Єгипту, Лівану, Сирії та Росії з наміром шукати притулку в ЄС. На момент проведення інтерв’ю ці люди перебували в Німеччині, Лівані або все ще в Білорусі. Окрім того, співробітники організації побували в Іраку, де змогли переговорити ще з 66 біженцями/ками, яких повернули (як добровільно, так і недобровільно) до своєї країну після невдалих спроб дістатися до ЄС. Ці інтерв’ю проходили в Багдаді, Дахуку, Баадрі, Хелакхе, Шарії, Заху і Ранії.
Amnesty International запросила в білоруської влади доступ до прикордонної зони й до людей, які опинилися там. У своїй відповіді влада заявила, що «білоруська сторона не бачить ніякої користі у візиті представників Amnesty International із заявленою метою».