10 жовтня, з нагоди Всесвітнього дня боротьби зі смертною карою, Amnesty International опублікувала нову доповідь та заявила, що Малайзія повинна почати виконувати своє забовязання щодо скасування смертної кари в новому законодавстві. Це повинно бути зроблено шляхом припинення використання страт як покарання за злочини, пов’язані з наркотиками, та скасування смертної кари як безальтернативного виду покарання.
Доповідь «Смертельні помилки: чому Малайзія повинна скасувати смертну кару» викриває застосування тортур та інших форм жорстокого поводження, що використовуються з метою отримання «зізнань», неналежний доступ до правової допомоги, непрозору процедуру помилування та інші серйозні порушення права на справедливий суд, які підводять людей під ризик страти.
Також доповідь підкреслює, що 73% страчених (930 осіб) були засуджені до смертної кари за скоєння злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів. Це суперечить нормам міжнародного законодавства в галузі прав людини. Більше половини з них (478 осіб) – іноземні громадяни/-ки.
«Малайзія має чудову нагоду покінчити з десятиліттями жорстокості та несправедливості, від яких непропорційно страждають найбільш незахищені» – каже Шамімі Дарші Калємуту, виконавча директорка Amnesty International у Малайзії.
«Наше дослідження виявило систематичні несправедливі суди та секретні страти через повішання, а це вже говорить гучніше за будь-які слова. Від звинувачень у тортурах та жорстокому поводженні до непрозорої процедури помилування – цілком очевидно, що смертна кара – це пляма на системі кримінального судочинства Малайзії».
Наразі смертна кара в Малайзії застосовується як один із видів покарання за 33 кримінальних правопорушення та є безальтернативним видом покарання за 13 із них. В останні роки страти найчастіше застосовувалася за вбивства та незаконний обіг наркотичних засобів.
Рік тому новообраний уряд Малайзії оголосив про свій намір скасувати смертну кару за всі види злочинів, а в червні 2018 року встановив мораторій на страти. Але на новій сесії парламенту, яка почнеться цього місяця, очікується, що уряд внесе законопроект, який скасовує лише безальтернативну смертну кару для 11-х кримінальних правопорушень, – це надто далеко від повного скасування.
Amnesty International закликає владу продовжити дію мораторію на смертну кару до того моменту, поки вона не буде повністю скасована, та поширити дію законопроекту про скасування безальтернативної страти на всі злочини, у тому числі й на злочини, пов’язані з наркотиками.
Смертна кара для найбільш незахищених
Станом на лютий 2019 року, із 1281 особи, засудженої до страти в Малайзії, 568 (44%) були іноземними громадянами/-ками, які зіштовхнулись із серйозними перешкодами на шляху до отримання належної консульської допомоги та перекладу.
Amnesty International також виявила, що серед засуджених до смертної кари дуже велика частка представників/-ць етнічних меншин, які населяють Малайзію, а дослідження наявних матеріалів засвідчило вищу репрезентацію людей із малозахищених верств населення.
Amnesty International встановила, що більшість із засуджених до страти – 73%, або 930 осіб – було засуджено за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, а більше половини з них – 478 осіб – іноземці/-ки. Багато хто з іноземних громадян/-ок стверджували, що їх хитрістю або примусом схилили до перевезення незначних обсягів наркотичних засобів до країни і що вони не скоювали насильницькі злочини. У відповідності до положень міжнародного права, держави, які ще не відмовилися від застосування смертної кари, повинні обмежити її застосування лише «особливо тяжкими злочинами», наприклад, убивствами.
Справи багатьох жінок, засуджених до страти, демонструють руйнівні наслідки драконівських антинаркотичних законів Малайзії та смертної кари як безальтернативного виду покарання. 9 із 10 жінок, засуджених до страти, це іноземки, засуджені за незаконний обіг наркотичних засобів. У деяких випадках жінки заявляли, що перебували у скрутному фінансовому становищі або були втягнуті в наркотрафік обманом. Однак через безальтернативність застосування смертної кари судді не можуть взяти до уваги ці обставини.
Несправедливі суди
Адвокати та родичі розповіли Amnesty International, що серед звинувачених, які не можуть дозволити собі адвоката, поширеною практикою є відсутність будь-якої правової допомоги аж до етапу розгляду їхньої справи в суді. Вони також розповіли, що система правової допомоги страждає від критичної нестачі ресурсів і тому багато звинувачених лишаються без її послуг навіть на етапі судового розгляду.
Підозрювані за статтями, які передбачають смертну кару, можуть бути затриманими на строк до 14 діб. Люди, яких опитувала Amnesty International, кажуть, що підозрюваних часто б’ють для отримання «зізнань». Ця практика продовжується й зараз, не зважаючи на протести малазійських неурядових організацій. Розслідування, проведене робочою групою ООН 2011 року, виявило, що «майже всі затримані» зазнавали тортур та інших форм жорстокого поводження в ході допитів.
Попри велику кількість засуджених до страти іноземців/-ок та велику кількість мов, які використовуються в Малайзії, малайзійське законодавство не передбачає надання звинуваченим перекладацьких послуг у залі судових засідань, навіть якщо людина не говорить малайською. Amnesty International знає про випадки, коли людей, які не розуміють малайську мову, просили підписати малайськомовні документи.
Ху І Во, громадянин Малайзії китайського походження, був заарештований 2005 року у віці 20 років. Його заарештували із метамфетаміном та засудили на основі його зізнання, яке було зроблене ним рідною китайською мовою та перекладене поліцією на малайську. Він каже, що покази, які його змусили підписати, були викладені з його слів неправильно, а поліція зламала йому палець під час допиту і погрожувала побити його дівчину у випадку, якщо Ху відмовитися підписувати документ. Весь цей період він не мав правової допомоги від адвоката. Ху І Во засуджений до смертної кари та очікує виконання вироку з 2011 року.
Непрозора й секретна система. І шанс на зміни
Малайзійське законодавство не прописує деталі процесу помилування, не визначає критерії для помилування, а також не визначає процедуру повідомлення засудженої людини та її рідних щодо прийнятого рішення.
Підсудним не гарантується право на адвоката, коли вони подають клопотання про помилування, і вони можуть проходити цей процес самостійно. Іншим взагалі не вдається подати клопотання про помилування через відчай або небажання визнавати скоєння злочину, який вони, за їх словами, не скоювали.
Хоча й існують деякі безкоштовні ініціативи з правової допомоги, доступ до них контролюється керівництвом в’язниць і тому не можна гарантувати принаймні якусь рівномірну доступність цих послуг. Критерії, які застосовуються, невідомі, але вони вочевидь у першу чергу мають вплив на іноземців/-ок: половина з них не подавала клопотання про помилування.
«Система настільки секретна, що не дає малазійцям побачити повну картину» – каже Шамімі Дарші.
«Дослідження Amnesty International показує, що уряд повинен виконати свою обіцянку та скасувати смертну кару як безальтернативний вид покарання і негуманну практику негайних страт».