12 листопада 2019
Масові протести в Лівані почалися незабаром після того, як 17 жовтня уряд в рамках обговорення бюджету на 2020 рік оголосив про нові податкові заходи. Ішлося про підвищення акцизів на тютюн і на бензин, а також про введення нового податку на телефонні дзвінки у WhatsApp. Реакція суспільства була безпрецедентною — за лічені години десятки тисяч мирних демонстрантів/-ок, різних релігійної і класової приналежності, заповнили вулиці ліванських міст, звинувачуючи політичне керівництво в корупції і закликаючи до соціальних та економічних реформ.
Розмахуючи ліванськими прапорами, натовп скандував вимоги відставки уряду, багато людей повторювали гасло «всі – значить всі» – це означало, що піти повинні абослютно всі лідери політичних сил, які протягом десятиліть ділили владу в цій багатоконфесійній країні.
Невдоволення урядом і політичною елітою країни накопичувалося роками. В останні роки громадський гнів загострився через дефіцит електроенергії і води, а також через нездатність уряду впоратися зі сміттєвою кризою і зниженням рівня життя у країні.
Незважаючи на спроби уряду заспокоїти протестуючих обіцянками реформ, демонстрації тривали в Бейруті, Тріполі, Зуці, Джал-Ель-Дібі, Сайді, Ен-Набатії, Сурі і Захлі. На 13-й день протестів прем’єр-міністр Саад Харірі оголосив про свою відставку.
Блокада доріг — легітимна
По всьому Лівану незадоволені в рамках мирних і ненасильницьких протестів перекрили основні дороги. На праві мирних демонстрантів/-ок проводити акції на дорогах загального користування і навіть блокувати їх наполягають міжнародні правозахисні органи, які розглядають міський простір як законне місце для протестів. Спеціальний доповідач ООН зі свободи мирних зібрань та асоціацій заявив, що «вільне пересування автотранспорту не повинне автоматично мати пріоритет над свободою мирних зібрань».
Основні вимоги протестувальників/-ць
• Боротьба проти корупції в уряді
• Відмова від політичної системи, заснованої на квотах для релігійних конфесій
• Конфіскація викраденого майна та притягнення до відповідальності корупціонерів
• Справедливе оподаткування
Нездатність влади захистити мирних демонстрантів
Amnesty International задокументувала ряд випадків, коли ліванським силам безпеки не вдавалося ефективно втрутитися в ситуацію і захистити протестувальників/-ць, які зазнали нападу з боку прихильників владних партій «Хезболла» і «Амаль».
18 жовтня в південному місті Сур, за словами очевидців, армійські офіцери дозволили збройним прихильникам руху «Амаль» напасти на мирних демонстрантів/-ок. У південному місті Ен-Набатія 23 жовтня десятки чоловіків, озброєних палицями і кийками, напали на сидячі пікети, б’ючи протестувальників/-ць і розганяючи їх.
Кілька днів потому, 29 жовтня, ліванські сили безпеки не змогли адекватно втрутитися, коли прихильники «Амаля» і «Хезболли» знову напали на демонстрантів і почали переслідувати їх, коли ті розбіглися. Проурядові активісти також підпалили намети протестувальників на кільцевій автодорозі навколо Бейрута.
Представники правоохоронних органів зобов’язані забезпечувати дотримання права на мирний протест і захищати мирних демонстрантів від нападів з боку протиборчих сил, нагадує Amnesty International.
Надмірне застосування сили
Протести по всьому Лівану були в переважній більшості мирними, і реакція армії і сил безпеки була в значній мірі стриманою. Тим не менш, Amnesty International задокументувала випадки надмірного застосування сили, у тому числі один випадок застосування бойових патронів проти мирних демонстрантів/-ок.
18 жовтня в центрі Бейрута незабаром після виступу прем’єр-міністра Харірі сили безпеки застосували надмірну силу для розгону демонстрантів, випустивши по натовпу величезну кількість гранат зі сльозогінним газом, а потім розсіяли протестувальників по довколишніх вулицях, б’ючи їх і погрожуючи їм зброєю.
23 жовтня офіцери ліванської армії і армійської розвідки вдалися до надмірної сили, намагаючись розігнати демонстрантів, які перекрили головну автомагістраль Авалі в південному місті Сайда. Офіцери в спеціальній екіпіровці для придушення заворушень насильно видаляли протестувальників, які сиділи на землі без жодного опору. Силовики штовхали і били протестувальників залізними кийками, а також ображали їх.
Найбільш жорстокий епізод із початку протестів стався 26 жовтня, коли армія відкрила вогонь по десятках демонстрантів/-ок, що влаштували сидячий страйк у районі Беддаві у Тріполі на півночі Лівану. Солдати, які намагалися розчистити дорогу, почали бити демонстрантів, які у відповідь кидали в них камені. Потім солдати відкрили вогонь бойовими патронами, серйозно поранивши щонайменше двох протестувальників. Чотири людини були незаконно затримані і протягом шести днів утримувалися під вартою. Їх місцезнаходження було невідоме, їм також відмовили в доступі до адвокатів і сім’ї, що потенційно можна прирівняти до насильницького зникнення згідно з міжнародним правом.
До чого закликає Amnesty International?
• Армія і сили безпеки повинні припинити застосування надмірної сили щодо мирних демонстрантів
• Судова влада повинна призначити незалежне і неупереджене розслідування незаконного застосування сили
• Сили безпеки повинні захищати мирних демонстрантів від залякування або насильницьких нападів
• Влада повинна покласти край незаконному затриманню протестувальників і поважати законні права окремих осіб