16 грудня 2019
• Тисячі заарештованих включно з дітьми віком до 15 років
• Затримані постраждали від насильницьких зникнень і тортур
• Принаймні 304 протестувальники/-ці були вбиті (згідно з інформацією джерел, що заслуговують на довіру)
Влада Ірану проводять жорстокі репресії після спалаху загальнонаціональних протестів 15 листопада, заарештовуючи тисячі протестувальників/-ць, а також журналістів/-ок, правозахисників/-ць і студентів/-ок, щоб перешкодити їм говорити про безжальні репресії в Ірані, – заявила сьогодні Amnesty International.
Організація провела інтерв’ю з десятками людей в Ірані, які розповіли про те, як протягом декількох днів і тижнів під час і після протестів затримані іранською владою перебували без зв’язку із зовнішнім світом і постраждали від насильницьких зникнень, тортур та інших видів жорстокого поводження.
Із 15 по 18 листопада, коли влада придушила протести із застосуванням смертоносної зброї, було вбито щонайменше 304 людини, і ще тисячі отримали поранення. Про це свідчать повідомлення з надійних джерел, зібрані організацією. Іранська влада відмовилася назвати цифру загиблих.
«Жахливі розповіді очевидців свідчать про те, що майже відразу ж після того, як іранська влада вбила сотні учасників загальнонаціональних протестів, вони організували широкомасштабне придушення, спрямоване на те, щоб вселити страх і перешкодити кому-небудь говорити про те, що сталося», – зазначив Філіп Лютер, Директор із досліджень та адвокації на Середньому Сході і в Північній Африці Amnesty International.
Відеоматеріали, перевірені командою верифікації цифрових даних (Digital Verification Corps) Amnesty International, а також підкріплені показаннями свідків, показують, що іранські сили безпеки відкрили вогонь по беззбройних демонстрант(к)ах, які не представляли ніякої небезпеки. Більшість зареєстрованих організацією смертей сталося в результаті вогнепальних поранень у голову, серце, шию та інші життєво важливі органи, що свідчать про те, що сили безпеки стріляли на ураження.
Жахливі розповіді очевидців свідчать про те, що майже відразу ж після того, як іранська влада вбила сотні учасників загальнонаціональних протестів, вони організували широкомасштабне придушення, спрямоване на те, щоб вселити страх і перешкодити кому-небудь говорити про те, що сталося
Філіп Лютер
ООН заявила, що має інформацію про те, що серед загиблих щонайменше 12 дітей. Згідно з дослідженням Amnesty International, серед них 15-річний Мохаммад Дастанхах, який був убитий пострілом у серці в Ширазі, провінція Фарс, коли він ішов зі школи додому повз протести. А також 17-річна Аліреза Нурі, яку вбили в Шахріарі, провінція Тегеран.
«Замість того щоб продовжувати цю жорстоку кампанію репресій, іранська влада повинна негайно і беззастережно звільнити всіх, хто були довільно затримані», – заявив Філіп Лютер.
«Міжнародна спільнота має вжити термінових заходів, включно з проведенням спеціальної сесії по Ірану в Раді ООН із прав людини для притягнення до відповідальності всіх причетних до незаконних убивтсв протестувальників/-ць, жахливої хвилі арештів, насильницьких зникнень і тортур по відношенню до затриманих».
Замість того щоб продовжувати цю жорстоку кампанію репресій, іранська влада повинна негайно і беззастережно звільнити всіх, хто були довільно затримані
Філіп Лютер
Хвиля масових арештів
17 листопада, на третій день протестів, державні ЗМІ повідомили, що понад 1000 протестувальників/-ць були заарештовані. 26 листопада представник парламентського комітету Ірану з національної безпеки і зовнішньої політики Хоссейн Нагаві Хоссейні заявив, що було арештовано 7000 осіб. Офіційні цифри влада досі не надала.
Кілька джерел незалежно один від одного повідомили Amnesty International, що сили безпеки все ще проводять рейди по всій країні, заарештовуючи людей у їхніх будинках і на робочих місцях.
Дітей віком до 15 років утримували під вартою разом із дорослими, у тому числі у сумнозвісній в’язниці Фашафуйе, провінція Тегеран, відомій катуванням та іншими видами жорстокого поводження. Затримані також перебувають у військових казармам та школах.
Різні урядовці, включно з Верховним Лідером і главою судової системи, називали протестувальників/-ць «злочинцями» і «бунтівниками», а також пов’язували протести з іноземними державами. Державні ЗМІ закликали застосовувати смертну кару проти «лідерів» протестів.
Постраждалими від свавільних арештів і затримань також стають журналіст(к)и, студент(к)и і правозахисники/-ці, у тому числі активіст(к)и руху за права меншин і трудові права, а також представники/-ці етнічних меншин.
Журналіста Мохаммада Массаеда заарештували 23 листопада після публікації твіту про майже повне блокування інтернету, яке влада ввела в період із 16 по 24 листопада. Через кілька днів його відпустили під заставу.
Активістка Соха Мортезаи була однією з десятків студентів/-ок, заарештованих під час акції протесту в Тегеранському університеті 18 листопада. Із того часу її утримували під вартою без доступу до адвоката чи рідних. Співробітники Служби безпеки університету раніше погрожували їй застосувати електрошок і помістити до психіатричної лікарні.
Серед заарештованих активістів/-ок руху за права меншин: Акбар Мохаджери, Аюб Ширі, Давуд Ширі, Бабак Хоссейні Могадам, Мохаммад Махмуді, Шахін Барзегар і Яшар Пірі, яких заарештували за місцем роботи в Тебрізі, провінція Західний Азербайджан.
Є інформація, що деякі в’язниці й центри утримання під вартою наразі сильно переповнені. 25 листопада голова міської ради Рею (провінція Тегеран) висловив журналістам стурбованість тим, що в’язниця Фашафуйе надзвичайно переповнена і не має ні можливостей, ні коштів для розміщення такого великого числа ув’язнених.
Щонайменше двоє людей, які брали участь в акціях протесту, заявили Amnesty International, що вони ховаються, побоюючись за своє життя, і що багато інших знаходяться в аналогічній ситуації.
Одна людина сказала: «Я ховався з тих пір, як мене бачили і знімали на камеру сили безпеки під час протестів. Вони побили мене палицею, перш ніж я втік. Зараз я ховаюся з серйозною травмою ноги. Я не в безпеці, тому що вони прийшли в мій будинок, щоб заарештувати мене. Те, у якій ситуація я опинився зараз, нічим не відрізняється від тюремного ув’язнення».
Хоча деякі з заарештованих були звільнені, багато залишаються під вартою без зв’язку із зовнішнім світом, позбавлені доступу до своїх сімей і адвокатів. Ряд сімей заявили Amnesty International, що вони глибоко стурбовані за близьких, які потребують медичної допомоги, враховуючи те, що влада часто відмовляється надавати медичну допомогу людям у в’язницях.
Тортури та інші види жорстокого поводження
Свідчення очевидців і відеозаписи підтверджують те, що деякі затримані постраждали від тортур та інших видів жорстокого поводження, зокрема, побиття й лупцювання батогами. Одна людина сказала, що член сім’ї, якого звільнили під заставу, мав синці й порізи на обличчі та голові і був настільки травмований через перебування під вартою, що відмовляється виходити з будинку.
На одному з відео, перевіреному командою верифікації цифрових даних (Digital Verification Corps) Amnesty International, видно, як сили безпеки доставляють ув’язнених у наручниках на територію поліцейської дільниці Малі-Абад у Ширазі, провінція Фарс, а потім б’ють затриманих, лупцюють кулаками і штовхають.
Без термінового міжнародного тиску тисячам людей загрожують тортури та інші види жорстокого поводження
Філіп Лютер
Достовірні джерела повідомили Amnesty International, що у в’язницю Раджі-Шахр в Караї, провінція Альборз, були доставлені на вантажівках сотні ув’язнених, включно з дітьми. Вони кажуть, що сили безпеки щодня лупцюють ув’язнених у наручниках і з зав’язаними очима лупцюють кулаками, а також батогами та кийками.
Жертви і очевидці також повідомили Amnesty International, що іранські сили безпеки здійснюють рейди по лікарнях і медичних центрах по всій країні, заарештовуючи поранених протестувальників/-ць і переводячи їх в центри утримання під вартою, тим самим позбавляючи їх доступу до потенційно життєво важливої медичної допомоги.
Одне з джерел повідомило, що співробітники спецслужб змусили керівників лікарні у провінції Хузестан надати їм список імен працєнтів/-ок, що нещодавно надійшли.
Інший чоловік розповів, як його заарештували поліцейські у штатському, коли він збирався виписатися з лікарні у провінції Альборц після лікування вогнепального поранення в живіт. Він сказав, що бачив «багато інших людей з вогнепальними пораненнями та іншими травмами» у центрі утримання під вартою.
«Влада зобов’язана захищати всіх затриманих від тортур та інших видів жорстокого поводження. Враховуючи систематичне застосування тортур в Ірані, вкрай важливо, щоб експерти ООН вимагали негайного доступу до центрів утримання під вартою і в’язниць для проведення розслідувань», – наголосив Філіп Лютер.
«Без термінового міжнародного тиску тисячам людей загрожують тортури та інші види жорстокого поводження».
Насильницьке зникнення і утримання під вартою без зв’язку із зовнішнім світом
У десятках випадків, про які відомо Amnesty International, затримані практично не контактували зі своїми сім’ями з моменту їх арешту, а деякі з них перебували в умовах, які прирівнюються до насильницького зникнення, що є злочином згідно з міжнародним правом.
Рідні повідомили Amnesty International, що вони відвідали поліцейські ділянки, прокуратури, революційні суди, в’язниці та інші центри утримання під вартою для пошуку близьких, які зникли насильно, але влада відмовляється надавати їм будь-яку інформацію.
Матері групи активістів/-ок із захисту прав меншин, заарештованих під час рейдів у Східно-Азербайджанській і Західно-Азербайджанській провінціях, розповіли, що влада заявила, що вони «не мають наміру» надавати їм інформацію. «Ми можемо робити з вашими дітьми все, що захочемо. Ми можемо затримувати їх на скільки завгодно, хоч і на 10 років… Ми стритимо їх, і ви нічого не зможете зробити», – сказав один із посадовців.
До числа осіб, які зазнали насильницького зникнення, відноситься курдський правозахисник Бахтіяр Рахімі, який був заарештований за місцем своєї роботи в Марівані, провінція Курдистан, 27 листопада. Із того часу про його долю і місцезнаходження не було ніяких звісток. Це викликає особливе занепокоєння, оскільки він має проблеми з нирками й серцем, і йому необхідно щодня вживати ліки, а також отримувати спеціалізовану медичну допомогу.
«Світ не повинен мовчки стояти осторонь, поки іранська влада продовжує здійснювати широкомасштабні порушення прав людини у своїй безжальній спробі придушити інакомислення», – заявив Філіп Лютер.