29 червня 2020
Білоруська влада в черговий раз кричущим чином порушує зобов’язання країни в галузі прав людини. Новий наступ на свободу вираження думок, зборів і об’єднань напередодні призначених на 9 серпня президентських виборів зачіпає різні сектори суспільства. Опозиційні кандидат(к)и на виборах і їх прихильники/-ці потерпають від цілеспрямованого переслідування й залякувань.
Влада повинна негайно припинити будь-яке політично мотивоване переслідування, залякування і репресії щодо опонентів/-ок Олександра Лукашенка та їх прихильників/-ць, активістів/-ок громадянського суспільства і незалежних ЗМІ. Всі, хто були свавільно затримані і притягнуті до кримінальної або адміністративної відповідальності виключно за мирну реалізацію своїх прав людини, повинні бути негайно й беззастережно звільнені. Усі особи, які можуть бути причетні до порушень прав людини, повинні бути встановлені і притягнуті до відповідальності.
Коротка довідка
Ситуація з правами людини в Білорусі стрімко погіршується. Протягом багатьох років здавалося, що політичне життя у країні завмерло. Статус-кво – політичне домінування Олександра Лукашенка, що займає президентську посаду п’ятий термін поспіль, – майже не піддавався сумнівам чи критиці, хіба що тими небагатьма людьми, які були готові пожертвувати (і часто жертвували) своєю свободою, а то й життям. Цього року перспектива виборів, на яких чинний президент може стикнутися з реальним викликом з боку серйозних суперників/-ць, викликала справжній суспільний інтерес до політики. Це відбувається на тлі все більш поширених чуток, що підтримка Олександра Лукашенка значно впала.
Зі стартом виборчої кампанії на початку травня тисячі людей по всій Білорусі шикувалися в черги, щоб поставити підпис за висунення альтернативних кандидатів у президенти (згідно з білоруським законодавством для участі у виборах кандидати-самовисуванці повинні зібрати мінімум 100 тисяч підписів за дуже короткий проміжок часу). При цьому потенційні кандидати в президенти, учасники/-ці їх ініціативних груп і навіть ті, хто просто висловлює їм свою підтримку, стикнулимя з репресіями, починаючи з викрадень на вулиці особами в цивільному, закінчуючи свавільними затриманнями й арештами, накладенням великих штрафів, переслідуванням за політично мотивованими звинуваченнями і примусовим закриттям підприємств.
Наступ на права на свободу вираження думок, мирних зібрань і об’єднань у контексті виборів, що наближаються, розкрив безліч інших соціальних проблем в галузі прав людини, включно з дискримінацією жінок. Вона часом проявляється як пряма мізогінія, що широко транслюється провідними державними ЗМІ. Посилюється жорстоке придушення владою політичних опонентів і громадянського суспільства, зростає число персональних словесних випадів проти активісток, усе більше надходить анонімних загроз сексуального насильства і погроз вилучити дітей із сім’ї. При цьому постраждалі рідко, якщо взагалі коли-небудь, отримують доступ до правосуддя й ефективних засобів правового захисту, у той час як злочинці можуть уникати відповідальності.
Народ Білорусі по праву заслуговує того, щоб до них ставилися гідно і з повагою, у тому числі з повагою до прав на свободу вираження думок, мирних зібрань і об’єднань.
Влада має оперативно, ретельно, неупереджено, ефективно й прозоро розслідувати всі повідомлення про надмірне застосування сили правоохоронними органами, випадки жорстокого поводження із затриманими, а також всіх тверджень про погрози, напади і зловживання щодо будь-якої особи, включно зі зловживаннями за гендерною ознакою, і забезпечити всім постраждалим від порушень прав людини і зловживань доступ до правосуддя та право на ефективні засоби правового захисту, зокрема, адекватну компенсацію і відшкодування збитків.
Утиск претендентів/-ок на пост президента та їхніх соратників/-ць
Сергій Тихановський і його прихильники/-ці
За два дні до оголошення президентських виборів, 6 травня, міліція затримала відомого блогера Сергія Тихановського і помістила його під варту на виконання постанови суду про 15 діб адміністративного арешту, винесеного за участь у мирній акції протесту ще в грудні 2019 року. Сергій Тихановський не приховував своїх політичних амбіцій. Його утримання під вартою було здійснено, як видається, з метою перешкодити йому висунути свою кандидатуру, а вибір часу для виконання вироку — майже через п’ять місяців після пред’явленого йому «правопорушення» — дозволяє припустити, що арешт був політично мотивований. У відповідь на його арешт про свій намір балотуватися заявила його дружина, Світлана Тихановська. Щойно вона заявила про себе як про кандидатку в президентки, влада відреагувала ще більш жорсткими репресіями. 29 травня звільненого на той час Сергія Тихановського, який очолив виборчий штаб Світлани Тихановської, затримали під час збору підписів у місті Гродно (північний захід Білорусі) і пред’явили звинувачення у кримінальному злочині. Разом із ним затримали ще вісьмох осіб: Євгена Роздрібенка, Дмитра Фурманова, Володимира Науміка, Вергілія Ушака, Олександра Арановича, Сергія Калмикова, Василя Бобровського й Артема Сакова. Усім їм пред’явили звинувачення за частиною 1 статті 342 («Організація і підготовка дій, що грубо порушують громадський порядок») Кримінального кодексу Білорусі. На момент написання цього матеріалу всі вони лишалися під вартою, слідство у їхній справі тривало.
Приводом для арешту Сергія Тихановського і ще восьми осіб послужив інцидент за участю жінки, яка, імовірно, спеціально провокувала його, а також двох співробітників міліції. Відеозапис інциденту зробила і змонтувала білоруська служба «Радіо Свобода»; окрім того, у мережі доступні й інші аматорські записи. З відео та розповідей очевидців, ретельно вивчених Amnesty International, виразно випливає, що та жінка намагалася спровокувати Сергія Тихановського на фізичний конфлікт, чого він старанно уникав.
Зокрема, вона продовжувала слідувати за ним, коли він пішов від неї, щоб уникнути її дотиків. Вона неодноразово хапала його за рукави, голосно зверталася до нього й наполягала, що просто хоче поставити йому кілька запитань. Два міліціонери, які з’явилися на місці, замість того, щоб розібратися з її явно агресивною поведінкою, приєдналися до неї в переслідуванні Сергія Тихановського. Інші люди спробували загородити собою Сергія Тихановського від співробітників міліції, що призвело до сутички. У результаті, один із міліціонерів опинився на землі. На наявних відеозаписах видно, що він у свідомості і не виглядає пораненим чи таким, що потерпає від болю. Частину затриманих разом із Сергієм Тихановським також добре видно на відео на деякій відстані від того місця, де лишився лежати міліціонер. МВС пізніше повідомило, що обом співробітникам «заподіяні тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості» і що вони госпіталізовані. Утримання під вартою і кримінальне переслідування Сергія Тихановського та інших заарештованих разом із ним людей носять свавільний характер, є необґрунтованими й політично мотивованими.
Слідчий комітет Республіки Білорусь (самостійний орган, уповноважений розслідувати серйозні злочини) 16 червня оголосив про порушення ще однієї кримінальної справи проти Сергія Тихановського за звинуваченнями в перешкоджанні виборам і втручанні в роботу Центральної виборчої комісії (ЦВК) (ст.191 Кримінального кодексу). ЗМІ поширили слова голови ЦВК Лідії Єрмошиної, що вона подала клопотання до Слідчого комітету, у якому в загальних висловах поскаржилася на «перешкоджання» роботі ЦВК «шляхом погроз». Окрім того, в одному з інтерв’ю вона сказала: «Група Тихановського прагнула розхитати ситуацію, використовували збір підписів, направивши її на зміну влади». Незважаючи на те, що вона не навела деталей імовірних загроз, із її заяв випливає, що влада розцінює заходи передвиборчої кампанії, у тому числі збір підписів, як незаконні дії, якщо вони ставлять собі за мету зміну уряду.
Amnesty International вважає Сергія Тихановського і вісьмох осіб, затриманих разом із ним, в’язнями совісті, позбавленими волі виключно за мирну реалізацію своїх прав людини. Влада повинна негайно і беззастережно звільнити їх.
Віктор Бабарико та його прихильники/-ці
Віктор Бабарико офіційно заявив про намір балотуватися на пост президента 12 травня. Колишній високопоставлений банкір (екс-глава «Белгазпромбанку»), він явно може претендувати на лідерство серед опозиційних кандидатів/-ок, якщо судити за кількістю підписів, зібраних на його підтримку, у порівнянні з іншими претендент(к)ами (без врахування чинного президента). Віктора Бабарико затримали 18 червня разом із керівником його ініціативної групи — його сином Едуардом Бабарико. Машину, у якій їхав Віктор Бабарико, зупинили по дорозі до ЦВК, куди він повинен був здати підписи за своє висунення, зібрані його командою. Більше доби адвокатам батька і сина Бабарико не дозволяли зустрітися з клієнтами. Окрім того, слідчі органи заборонили адвокатам розголошувати будь-яку інформацію про справу (чинне законодавство це допускає, причому в ньому немає конкретного переліку заборонених до публікації матеріалів, і влада дуже широко трактує це положення, а його невиконання тягне за собою кримінальну відповідальність). Як результат, досі невідомо, у чому саме звинувачуються Віктор Бабарико і його син.
Хоча офіційної інформації про звинувачення щодо Віктора Бабарико досі немає, незадовго до його затримання розпочалося масштабне кримінальне розслідування економічної діяльності «Белгазпромбанку». Едуарду Бабарико пред’явлені звинувачення в ухиленні від сплати податків (ст. 243 Кримінального кодексу), як повідомила його партнерка Олександра Звєрєва. Батько й син Бабарико перебувають під вартою в СІЗО Комітету державної безпеки (КДБ) — іще одного органу, який займається розслідуванням найбільш серйозних економічних та інших злочинів, у тому числі злочинів проти держави, окрім того, є спецслужбою з великою мережею таємних агентів/-ок, яких, як багато хто вважає, використовують проти політичної опозиції й інакодумців/-иць.
Час і обставини затримання, участь КДБ, секретність, що оточує справу вказують на те, що переслідування Віктора й Едуарда Бабарико – політично мотивоване. Amnesty International вважає Віктора й Едуарда Бабаріко в’язнями совісті, переслідуваними виключно за мирне вираження своїх політичних поглядів. Влада повинна негайно і беззастережно звільнити їх.
Примітно, що утиски не обмежуються лише претендент(к)ами на пост президента, але також стосуються їх колег і родичів. У дні, що передують арешту Віктора Бабарико, були затримані близько 15 колишніх і чинних співробітників/-ць «Белгазпромбанка». Мало хто зі спостерігачів/-ок сумніваються, що метою їх арешту й одночасних обшуків у «Белгазпромбанку» була фабрикація кримінальної справи проти Віктора Бабарико. Арешт же самого Віктора Бабарико – на думку багатьох коментаторів, передбачуваний – подав застережний сигнал його знайомим і всім тим, хто посміють оскаржувати політичний статус-кво у країні. Олександра Звєрєва сказала в бесіді з Amnesty International: «Затримати можуть за дружбу з людиною, яка привернула увагу влади… Мені тривожно. І мені дуже страшно за своїх близьких». Багато людей у Білорусі, без сумніву, почуваються так само.
Розгони мирних зібрань і масові затримання протестувальників/-ць
Білоруська влада взялася за своєю звичну практику трактувати будь-які публічні збори, що не були організовані або санкціоновані ними самими, як незаконні і розганяти їх, часто з застосуванням непропорційної сили. У порушення міжнародних зобов’язань Білорусі і часто навіть у порушення власного надмірно обмежувального національного законодавства було свавільно затримано безліч мирних протестувальників/-ць, а також прихильників/-ць альтернативних кандидатів/-ок на президентський пост, які брали участь у передвиборчих заходах. Багато з цих затримань фактично мали форму викрадень, коли людей хапали на вулиці одягнуті в цивільне особи, – імовірно, співробітники міліції або інших правоохоронних органів. Деякі з учасників/-ць протестів повідомляли і про інші заходи щодо перешкоджання мирним зібранням, зокрема, про відключення мобільного інтернету в центрі Мінська 19 червня під час стихійної й особливо численної мирної акції протесту проти переслідувань альтернативних претендентів/-ок на президентський пост і їх прихильників/-ць.
За даними білоруської правозахисної організації «Весна», лише у травні на мирних акціях протесту було затримано не менше 195 осіб. У червні масові затримання продовжилися. Із 19 по 21 червня було затримано понад 360 осіб, які протестували проти кримінального переслідування Віктора Бабарико, маніпулювання електоральними процедурами і порушень прав людини. Багато з затриманих були схоплені людьми в цивільному, які не представлялися і застосовували надмірну силу, часто цілеспрямовано завдаючи біль, щоб скручувати мирних демонстрантів/-ок і відтягувати їх, як правило, до автозаків. Хоча мало хто сумнівається, що це були співробітники міліції або інших правоохоронних органів, така практика неприйнятна, тому що вона цілеспрямовано розмиває грань між охороною правопорядку і діями таємної поліції, а також, по суті, може вважатися свавільним затриманням. На затриманих потім, як правило, заводять адміністративні справи, наприклад, за участь у незаконних зборах, непокору «законним» розпорядженням співробітників міліції, лайку в громадських місцях, і карають їх великими штрафами або адміністративним арештом на термін до 15 діб, причому одній і тій же людині можуть винести відразу кілька постанов про 15-добові арешти для послідовного відбування.
Влада Білорусі повинна вжити заходів, щоб охорона правопорядку під час зборів здійснювалася відповідно до міжнародних стандартів, включно з Основними принципами застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами з підтримки правопорядку (ООН), і з повним дотриманням зобов’язань країни в рамках міжнародного права в галузі прав людини. Співробітники правоохоронних органів, які беруть участь в охороні порядку, і їх командири повинні нести відповідальність за порушення прав людини. Усі винні у свавільному затриманні учасників/-ць мирних акцій протесту та надмірного застосування сили мають бути встановлені та притягнуті до дисциплінарної та (або) кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Мешканці/-ки Білорусі, що виходять на мирні акції протесту, мають право висловлюватися і бути почутими. Нікого не можна затримувати і притягати до відповідальності просто за висловлення думки. Усі ті, хто були свавільно затримані за участь у мирному зібранні і позбавлені волі просто за спробу мирно здійснити своє право на свободу вираження думок і мирне зібрання, повинні бути негайно і беззастережно звільнені.
Жорстоке поводження з політичними арештант(к)ами
Також надходить безліч повідомлень про жорстоке поводження з заарештованими після мирних акцій протесту. Денис Урбанович, який відбував у червні адміністративний арешт за участь у мирній акції протесту, розповів Amnesty International про умови утримання в мінському центрі ізоляції правопорушників за адресою 1-й пров. Окрестина, 36 («Окрестина»). За його словами, на металевих ліжках, де сплять заарештовані, немає матраців, у камерах відсутня гаряча вода. Людей не виводять на щоденні прогулянки, не дають їм читати і не дозволяють отримувати передачі з волі. З його розповіді зрозуміло, що умови на Окрестина стали гірше, ніж 2006 року, коли майбутній дослідник Amnesty International відбував там 15 діб свавільного арешту. На думку Дениса Урбановича, до заарештованих за участь у протестах спеціально ставляться гірше, ніж до інших арештантів/-ок.
Один із найбільш шокуючих прикладів жорстокого поводження з політичними арештант(к)ами — випадок Павла Северинця, давнього політичного активіста, співголови партії «Білоруська Християнська демократія» і непримиренного критика влади. Його затримали 7 червня поруч із будинком і засудили в цілому до 75 діб адміністративного арешту за те, що раніше він взяв участь у кількох мирних акціях протесту. Під час арешту (який він продовжує відбувати на момент написання цього матеріалу) його помістили до карцеру. За інформацією з надійного джерела, його утримують у камері з металевим ліжком без матраца. Ліжко складається, піднімається до стіни і фіксується в такому положенні щодня з 6 ранку до 10 години вечора. Окрім нього, у камері є тільки маленький металевий стілець, на якому Павло Северинец може сидіти, коли не стоїть або не ходить по крихітній камері.
Йому не дозволяють ані зустрічатися з адвокатом, ані надсилати чи отримувати листи, ані отримувати передачі. Згідно з повідомленням, яке йому вдалося передати дружині Ользі, у камері так холодно, що вночі майже неможливо спати, і йому доводиться робити віджимання, щоб зігрітися. Денис Урбанович підтвердив у розмові з Amnesty International, що бачив, як співробітники міліції конфіскували у Павла Северинця, глибоко релігійної людини, Біблію.
Інші форми утиску інакодумців/-иць
Влада переслідує й інших інакодумці/-иць у зв’язку з протестами, що спалахнули через репресії проти політичної опозиції.
Утиски та арешти працівників/-ць незалежних ЗМІ та спостерігачів/-ок
За даними Білоруської асоціації журналістів, лише на акціях протесту 19-20 червня було затримано не менше 14 працівників/-ць ЗМІ. На деяких із них були жилети, що однозначно ідентифікували їх як представників/-ць преси. При затриманні міліціонери побили як мінімум двох журналістів. Кільком журналіст(к)ам пред’явили звинувачення в участі в мітингах, які вони висвітлювали, і пізніше їх оштрафували на великі суми. Оператора місцевого видання «Ганцавіцкі час» Сергія Багрова затримали 20 червня, коли він вів трансляцію з акції протесту в місті Ганцевичі у 180 км на південь від Мінська. Два дні потому його засудили до 15 діб адміністративного арешту.
Аналогічним чином білоруська влада переслідує і незалежних спостерігачів/-ок. Як повідомили представники кампанії «Правозахисники за вільні вибори», протягом останніх тижнів було затримано трьох їхніх волонтерів. Сергія Латинського затримали, коли 19 червня він спостерігав за пікетом у Бобруйську (140 км на південний схід від Мінська), і 22 червня його засудили до 10 діб адміністративного арешту.
У ході останньої атаки на права людини в Білорусі влада свавільно переслідує, у тому числі в кримінальному порядку, і залякує відомих діячів/-ок соціальних мереж. 25 червня співробітники міліції в Барановичах, місті у 140 км на північний захід від Мінська, обшукали будинок і заарештували Ігоря Лосика. Він є адміністратором популярного Telegram-каналу «Білорусь» який висвітлює політичну ситуацію і ситуацію з правами людини в країні, і має майже 170 тисяч підписників/-ць. Згідно з повідомленнями ЗМІ, Ігоря Лосика звинувачують в «організації або підготовці дій, що грубо порушують громадський порядок» (ст.342 Кримінального кодексу). Пізніше в той же день аналогічні звинувачення були висунуті проти Володимира Неронського, блогера зі Слуцька, міста у 100 км на південь від Мінська, іще одного прихильника Сергія Тихановського. Йому також пред’явили звинувачення в «публічній образі представника влади», що є злочином згідно зі ст. 369 Кримінального кодексу. За повідомленнями, також були порушені кримінальні справи щодо двох інших блогерів, Сергія Петрухіна і Володимира Цигановича. Вважається, що вони перебувають під вартою, але їх місцезнаходження на момент написання цієї заяви було невідомим.
Арешти і кримінальне переслідування блогерів послідували через кілька годин після того, як президент Олександр Лукашенко на зустрічі з високопоставленими урядовцями звинуватив Telegram-канали в поширенні «fake news» і розпалюванні протестів.
Як і всі ті, чиї права людини були порушені у зв’язку з мирними протестами по всій Білорусі, Сергій Багров, Сергій Латинський, Ігор Лосик, Володимир неронський, Сергій Петрухін і Володимир Циганович, а також інші журналіст(к)и і блогер(к)и, яких переслідують виключно у зв’язку з їх журналістською діяльністю і діяльністю в соціальних мережах, є в’язнями совісті і повинні бути негайно й беззастережно звільнені.
Утиск комерційних підприємств
Репресії, розгорнуті білоруською владою напередодні президентських виборів у відповідь на будь-яку критику та інакомислення, торкнулися всіх сфер життя.
Так, 4 червня компанія Symbal.by, що спеціалізується на виробництві друкованої та сувенірної продукції, почала продавати товари з опозиційними гаслами та символікою. Уже 12 червня міліція влаштувала обшук у їхньому магазині в Мінську, вилучивши понад 400 футболок з написом «Псіхо3%» (алюзія на до популярного мем «3%», який поширився у вигляді графіті і в інтернеті як натяк на передбачуваний рівень підтримки Олександра Лукашенка). Після цього в магазині пройшов ряд перевірок, організованих податковими та іншими державними й муніципальними органами. А 17 червня представники районних органів санітарно-епідеміологічного нагляду випустили вимогу про припинення роботи магазину у зв’язку з виявленням «порушень законодавства, що створюють загрозу національній безпеці, заподіяння шкоди життю і здоров’ю населення, навколишньому середовищу». Через кілька днів, 23 червня, компанія оголосила про закриття і розпродаж всіх залишків товару. Того ж вечора до магазину приїхали десятки покупців і вишикувалися в довгу, організовану чергу на вулиці. До покупців, які чекали своєї черги на вхід, під’їхав міліцейський автозак, і без попередження та будь-яких вимог міліціонери почали затримувати людей. У результаті кільох клієнтів магазину затримали і звинуватили в участі в незаконному зібранні й непокорі законним розпорядженням співробітників міліції (ці правопорушення караються великими штрафами і тривалими термінами адміністративного арешту). Які саме покарання були накладені, на момент написання цього матеріалу лишається невідомим. За офіційною інформацією, місцевий житель викликав міліцію, бо черга заблокувала йому виїзд.
Утиски на гендерному підґрунті й переслідування жінок
На тлі регулярних, широко трансльованих по національному ТБ мізогінних нападків із боку різних людей, включно з президентом Олександром Лукашенком (наприклад, його слова: «у нас Конституція не під жінку»), влада тепер вдається ще й до гендерно забарвленої тактики у своїх кампаніях наклепу й залякування, спрямованих проти політично активних жінок, у тому числі проти політикинь, їх прихильниць, дружин і партнерок учасників мирних протестів. Ці гендерно забарвлені переслідування мають різні форми, від залякування анонімними повідомленнями, що надходять жінкам, до неприкритих погроз сексуальним насильством або вилученням дітей із сім’ї.
Подруга активіста і прихильника Світлани Тихановської з Гомеля (південний схід Білорусі) розповіла, що в червні до неї на роботу з’явилися співробітники міліції. Її забрали у відділення, де допитували про її партнера і погрожували груповим зґвалтуванням. У тому ж місяці до дружини активіста з Гродно, теж прихильника Світлани Тихановської, прийшли з освітнього закладу і погрожували, що в неї можуть відібрати дочку, бо вона погано про неї піклується.
Влада Білорусі повинна припинити залякувати і гнобити політично активних жінок, партнерок і дружин політичних активістів. Вони повинні оперативно, ретельно, неупереджено, ефективно і прозоро розслідувати всі повідомлення про загрози сексуального та іншого характеру, про які ті повідомляють.
Білорусь повинна цілковито дотримуватися всіх своїх зобов’язань у рамках міжнародного права в галузі прав людини, у тому числі поважаючи, захищаючи і здійснюючи права кожного/-ї мегканця/-ки країни, незалежно від їхніх політичних поглядів, зв’язків та гендеру.