Digital
&
права людини
Cover artwork: Banksy
Twitter, Facebook, WhatsApp. Протестні рухи, молодь та активісти, що використовують Інтернет та мобільні телефони. Це ті образи, які зазвичай спадають на думку, коли ми говоримо про технології як каталізатор соціальних змін. Зараз лише початок: впродовж наступних 10–20 років нові технології фундаментально змінять суспільство і ці зміни будуть революційними. (Sherif Elsayed-Ali Head of Technology and Human Rights, Amnesty International, 2016)
У цьому спецпроєкті ми намагаємося зрозуміти, як впливає розвиток технологій на ситуацію з правами людини у світі, що стає зброєю, а що порятунком, і як люди та спільноти використовують технології у боротьбі за свої права та свободи.
Гіганти стеження
Як бізнес-модель Google та Facebook несе загрозу правам людини
Гіганти стеження:
Як бізнес-модель Google та Facebook несе загрозу правам людини
Google і Facebook допомагають людям з усього світу бути на зв’язку і надають мільярдам людей необхідні послуги. Щоб брати значущу участь в економічному та суспільному житті та щоб користуватися своїми правами людини, у наш час люди потребують доступу до інтернету — і тих інструментів, які надають Google і Facebook.
Але попри справжню цінність послуг, які вони надають, за платформи Google і Facebook доводиться платити чималу ціну. Щоб мати змогу користуватися своїми правами онлайн, люди змушені миритися з постійним стеженням як в інтернеті, так і в реальному світі, зокрема через прилади, що мають доступ до інтернету.
Бізнес-модель Google і Facebook, що ґрунтується на стеженні, за своєю природою несумісна з правом на приватність та ставить під загрозу ряд інших прав, зокрема свободу переконань і висловлювань, свободу думки, право на приватність і право не бути дискримінованим/-ою.
Урядам слід вжити позитивних заходів на зменшення шкоди від бізнес-моделі на основі стеження — прийняти такі політики у сфері цифрових технологій, які б забезпечували загальний доступ та змогу користуватися правами людини та знижували чи ліквідували нав’язливе стеження з боку корпорацій. Також варто впровадити структурні реформи, яких було б достатньо для відновлення довіри до інтернету як такого. Google і Facebook, а також інші ІТ-компанії, повинні покінчити з повсюдним стеженням і перейти на бізнес-модель, яка передбачає дотримання прав людини.
П’ять шляхів,
якими технології формуватимуть майбутнє політики, суспільства і прав людини
Автор: Sherif Elsayed-Ali, Former Head of Technology and Human Rights, Amnesty International
Інтернет і мобільні телефони назавжди змінили спосіб спілкування, розповсюдження інформації та організації людей. Скрізь, де поширюється Інтернет, він створює нову реальність, з людською взаємодією, принципово іншою ніж будь-коли раніше. Половина населення світу тепер підключена до Інтернету, а ініціативи, такі як проект Google Loon та інтернет-дрони від Facebook, можуть розширити можливість підключення до мережі для всіх людей на планеті.
У той же час, експоненціальні технології, такі як штучний інтелект, роботи та синтетична біологія стануть мейнстрімом, і їхній вплив на життя і права людей буде величезним. Ось 5 сфер, у яких ці технології змінять права людини в майбутньому:
1Дані та конфіденційність
Інтернет речей (IoT) змусить нас переосмислити, що таке конфіденційність. До 2020 року, за оцінками, існуватимуть 20-30 мільярдів пристроїв і, можливо, мільярди додаткових датчиків, підключених до Інтернету. Зрештою, для будь-якого пристрою, автомобіля або гаджета збір інформації про його використання та його середовище буде нормою. Конфіденційність не зникла, але різні люди бачать її по-різному – ми завжди хочемо, щоб певні речі були приватними, але забезпечувати це буде все важче. Громадськість повинна переосмислити значення конфіденційності.
Розумні датчики в будинках, містах і навіть сільській місцевості можуть допомогти зменшити споживання енергії, контролювати безпеку інфраструктури і допомогти з максимальною користю використовувати дороги, але для цього їм необхідно зібрати багато даних. Аналіз великих наборів даних штучним інтелектом для поліпшення медичної діагностики, наприклад, може мати величезні переваги, але також має наслідки для конфіденційності. Якщо ми хочемо повною мірою використовувати Інтернет речей, нам знадобляться надійні системи захисту даних – не тільки закони, але й шифрування, впровадження принципів кібербезпеки та контролю. В межах країн люди повинні провести відкриту громадську дискусію про те, що таке конфіденційність, що уряди повинні її захищати, а компанії поважати. І щоб отримати значну публічну згоду, ці дебати повинні вийти за межі суто «національної безпеки».
Конфіденційність зазвичай розглядається в контексті власних думок або дій окремої людини або стосовно її взаємодії з іншими людьми, але люди вже довіряють значну частину свого особистого життя пристроям.
Ідея, що такі пристрої, як смартфони, є цифровим продовженням людини, і залежність, яка їх супроводжує, будуть поглиблюватися, з розвитком штучного інтелекту і збільшенням взаємодії людини і машини. Поняття приватності повинне також розвиватися, щоб охоплювати взаємодію людина-машина, тобто приватність не повинна існувати тільки стосовно однієї особи або між визначеним набором індивідів, а також як фундаментальна частина відносин між індивідом і пристроями. Це критичний тест для приватного сектора: чи будуть компанії надавати продукти та послуги, яким люди довіряють достатньо, щоб вважати їхню взаємодію з ними приватною?
2Поліція і кримінальне судочинство
Прогнозуюча поліцейська діяльність буде реальністю. Немає нічого нового в тому, що правоохоронні органи збирають і використовують дані для виявлення планованого місця злочину і намагаються попередити його. Проте, прогнозування могло б просунути цю концепцію ще далі – до ідентифікації людей або груп, які могли б вчинити злочин ще до того, як у них з’явиться намір це зробити. Деякі поліцейські підрозділи в США та Великобританії вже використовують або експериментують з прогнозуючою поліцейською діяльністю: цей підхід використовує наявну інформацію про злочини минулого та штучний інтелект, щоб визначити ймовірність та місце розташування злочину до його виникнення. У своїй короткій історії ця методика зіткнулася з великою кількістю критики, зокрема, в тому, що вона може підсилити існуючі упередження проти расових і релігійних меншин.
Існує безліч закликів до дотримання стандартів при розробці алгоритмів, щоб зменшити можливість упередженості або дискримінації. Але існує набагато більш фундаментальне питання, яке має бути вирішене: прогнозуюча поліцейська діяльність принципово змінює уявлення про невинність і провину. Якщо до людей ставляться як до злочинців, коли вони навіть не мали наміру скоїти злочин, це не буде нічим іншим, ніж життя у світі, зображеному у фільмі «Доповідь меншості» (Minority Report), – але неймовірно чутливі мутанти, будуть заміненими на набагато поширеніший та ефективніший штучний інтелект.
3Праця та права працівників
Технологія дуже принципово змінює бізнес. Uber слугує чудовим прикладом абсолютно нової бізнес-моделі, що забезпечується сучасною технологією, яка перевернула ринок, таксі, в даному випадку, але це далеко не єдиний приклад. Нові бізнес-моделі значно змінюють відносини у сфері праці.
Зі зростанням фріланс-економіки в багатьох країнах, трудові права слабшають. Мільйони людей живуть, працюючи в компанії, яку не вважають своїм роботодавцем. Вони набагато менш захищені, ніж штатні працівники. Контракти з нульовою годинною зобов’язаністю та інші «гнучкі» форми трудових відносин, швидше за все, зростатимуть з розвитком технологій. В той час як ця тенденція поширюється, профспілки в цілому послаблятимуться: тимчасові робочі сили набагато складніше організувати і, що критично, працівники все більше конкурують з машинами.
У майбутньому, перспектива збільшення автоматизації робочих місць може означати, що деякі з сьогоднішніх небезпечних або неприємних завдань будуть виконуватись машинами, а сотні мільйонів робочих місць взагалі зникнути через автоматизацію. І це стосуватиметься як фізичної, так і розумової праці. Це створить величезні ризики для права на працю та рівня життя. Прискорення темпів автоматизації поставить дуже велику частку поточних робочих місць під загрозу в усьому світі, а особливо – в країнах, що розвиваються.
Згідно з аналізом Оксфордського університету та Світового банку, 35% робочих місць у Великобританії можуть бути замінені автоматизацією; У високорозвинених країнах 57% робочих місць перебувають у небезпеці, у Китаї – 77%, а в Ефіопії – 85%. Це відбудеться швидко: у недавньому звіті компанії з дослідження ринку Forrester зроблено висновок, що до 2021 року 6% робочих місць у США будуть автоматизовані.
Хоча будуть створені нові категорії робочих місць, темпи змін, ймовірно, матимуть серйозний вплив на суспільства та права, пов’язані з працевлаштуванням. Можливе значне зростання безробіття, тому що нові робочі місця набагато менш трудомісткі або не створені досить швидко. Чи зможуть люди здобути нові навички, щоб уникнути тривалого безробіття? Урядам доведеться серйозно розглянути можливість запровадження загального базового доходу – ідея, яка може звучати як мрія лівих, зараз активно переглядається провідними економістами.
Якщо Вашу роботу можна замінити на машину, у Вас не може бути іншого вибору, окрім як прийняти нижчу зарплату і гарантію роботи, намагаючись запобігти автоматизації. Це лише затримає неминучість; кінець кінцем витрати знизяться до тої міри, що залучення погано оплачуваних працівників не матиме економічного сенсу.
4Нерівність
Постійно покращуються глобальні показники розвитку – знижується бідність, недоїдання та материнська смертність, а доступ до освіти та чистої води зростає. Хоча не так швидко, як хотілось би, за останні 25 років був досягнутий значний прогрес, і він має продовжуватися і надалі. Але в той же час нерівність доходів теж зростає. Економічна нерівність у країнах продовжуватиме зростати і, якщо не буде більш справедливого оподаткування та перерозподілу багатства, це збільшить соціальну напруженість та політичну нестабільність.
Хоча технології, ймовірно, зроблять найважливіше доступним для більшої кількості людей, вони також створять новий соціальний клас, який замінить сьогодні найбагатших – вони думатимуть про космічні подорожі і заміну органів за допомогою 3D принтерів. Світ з новим класом “супер-багатіїв” створить невдоволення і політичну нестабільність, якщо уряди і бізнес, нарешті, не почнуть діяти більш відповідально.
Нерівність між країнами також може збільшитися. Шлях до розвитку для багатьох країн у ХХ столітті пройшов через індустріалізацію – зазвичай починаючи з трудомісткого виробництва, переходячи до вищих експортних галузей. Завдяки автоматизації та адитивному виробництву американська компанія могла б повернути виробництво своєї продукції до США з набагато меншими витратами або взагалі без них. Скоро існуватиме політичний тиск, і, можливо, стимули, щоб повернути виробництво назад до найбагатших країн, оскільки потреба в робочих місцях збільшується – навіть якщо ці нові заводи мають менше робочих місць для людей. Якщо це відбудеться у великих масштабах, зміни в структурі світової економіки та глобальної торгівлі матимуть серйозні наслідки для країн, що розвиваються, які повинні будуть знайти нові шляхи розвитку і підтримання достутку; нездатність зробити це призведе до економічної та політичної нестабільності.
Нарешті, тиск на робочі місця в майбутньому, швидше за все, зашкодить гендерній рівності. Прогрес у отриманні рівної заробітної плати та рівного доступу до економічних можливостей для жінок був болісно повільним. У світі з меншою кількістю робочих місць існує дуже реальна небезпека того, що ми зведемо нанівець всі попередні невеликі досягнення. Щоб уникнути такого результату, потрібні серйозні політичні дії.
5Заворушення і конфлікти
Технологічний розвиток може також опосередковано призвести до нових конфліктів і політичних заворушень. Країни, які в значній мірі залежать від нафти і газу для свого національного доходу, ризикують істотними економічними втратами, зумовленими переходом від викопного палива до відновлюваної енергії. У Саудівській Аравії нафтогазовий сектор складають 50% ВВП і 85% експортних надходжень, у Венесуелі – 95%, а в Росії податки, пов’язані з нафтою, становили 50% від загальних податкових надходжень у 2014 році. Ці та інші країни вже постраждали від падіння цін на нафту за останні два роки і можуть ще більше постраждати в майбутньому.
Зниження вартості сонячної та вітрової енергії та зростання їхнього використання, у поєднанні з розвитком сховищ для акумулювання відновлюваної енергії та революцією електричних транспортних засобів можуть значно зменшити попит на горючі корисні копалини.
Розуміючи цей ризик, Саудівська Аравія у 2016 році розпочала амбітний план диверсифікації своєї економіки, маючи на меті втричі збільшити свої не-нафтові доходи лише за перші п’ять років; інші економіки, залежні від нафти, також повинні змінюватися. Майбутнє падіння нафти може серйозно дестабілізувати економіку, яка все ще значною мірою залежить від доходів від викопного палива. Історія говорить нам, що економічний спад часто може призводити до політичної нестабільності, викликаної падінням життєвих стандартів і посиленням соціальної напруженості; це, у свою чергу, може призвести до насильства.
Якщо країни розпочнуть війну, характер конфліктів сам по собі змінюватиметься, оскільки війна вестиметься напів-автономними і повністю автономними машинами. Якщо їхня розробка не буде заборонена, ми незабаром побачимо повністю автономних «роботів-вбивць», які ввійдуть до військових зон. Сьогодні існують напів-автономні машини, такі як дрони, які використовуються у війні, але рішення “вбити” залишається за людьми. Різниця між автономними і напів-автономними машинами величезна: не тому, що машина використовується для вбивства людей, війна завжди так велася, а тому, що штучний інтелект вбиватиме людей. Це означатиме, що порушується один з найважливіших моральних принципів у розвитку штучного інтелекту: роботи не повинні розроблятися, щоб вбивати людей або завдавати їм шкоди. Принцип, який бере початок від трьох законів робототехніки Айзека Азімова, був ключовою частиною багатьох серйозних зусиль, спрямованих на те, щоб контролювати швидко зростаючу сферу штучного інтелекту. Якщо цей принцип порушується у війні, він неминуче знаходить шляхи до використання правоохоронними органами та у приватному секторі безпеки. Більш небезпечно, це стимулюватиме розвиток галузі, що присвячується створенню кращих і ефективніших автономних машин для вбивства.
Я говорив про багато потенційних негативних наслідків нових технологій, але я не хочу сказати, що майбутнє є похмурим. Я вважаю, що нові технології допоможуть вирішити багато світових проблем, від зміни клімату до хвороб, але інші будуть зберігатися і з’являтимуться нові. Виклик для прав людини полягає в тому, щоб йти в ногу з наступними змінами. Міжнародна система прав людини, як і більшість правових та політичних систем, дуже повільно адаптувалася до технологічних змін, але їй вдалося залишитися актуальною, оскільки зміни були поступовими. Цього вже не буде.
Те, що робить цей період іншим, полягає в тому, що швидкість технологічного прогресу не схожа на те, що ми бачили раніше. Це буде нас дивувати, як би ми не підготувалися до цього. Ми схильні думати лінійно – коли ми проєктуємо в майбутнє, ми уявляємо, що через п’ять світ зміниться приблизно з такою ж швидкістю, як він змінився до сьогодні, порівняно з тим, що було п’ять років тому. Але технології розвиваються в геометричній прогресії – від штучного інтелекту до робототехніки та від адитивного виробництва (3D друк) до синтетичної біології – ці галузі принципово змінять життя індивідів і суспільства. Права людини на міжнародному рівні, як і національні правові та політичні системи, повинні дуже швидко адаптуватися, бо інакше вони стануть нерелевантними.
Автоматизовані технології
та майбутнє фортеці Європи
Автор: Lucien Begault, Amnesty International
У жовтні 2018 року Європейський Союз (ЄС) оголосив про фінансування нової автоматизованої системи прикордонного контролю, яка буде вперше протестована в Угорщині, Греції та Латвії. Так званий iBorderCtrl — це проект, який використовує систему штучного інтелекту (АІ) і буде реалізований за допомогою віртуальної системи охорони, головною ціллю якої є виявлення будь-яких ознак неправдивих свідчень при перетині кордону. Мандрівники, які чесно відповідатимуть на запитання, отримують код, який дозволятиме без перешкод в’їхати до країни. У тому разі, якщо система ідентифікує можливість неправдивих свідчень, особи повинні будуть пройти додатковий допит прикордонниками.
iBorderCtrl — це лише один з багатьох проектів, спрямованих на автоматизацію кордонів ЄС, завданням якого є протидія нелегальній міграції. Ця нова тенденція в Європі викликає низку серйозних проблем у сфері прав людини.
«Відсутність прозорості в розробці автоматизованої системи контролю».
Технологія iBorderCtrl заснована на теорії «дослідження про розпізнавання емоцій» («affect recognition science»), гіпотезі, яка є досить контроверсійною. Основним положенням цього дослідження є можливість виявлення справжніх емоцій та почуттів людини, аналізуючи вираз обличчя. Прихильники даної теорії стверджують, що емоції «є фіксованими, універсальними, однаковими в усіх людей незалежно від культурного досвіду». Згідно з даним дослідженням, вивчення виразів обличчя «дозволяє зрозуміти внутрішні переживання людини».
Проект iBorderCtrl побудований на ідеї того, що система розпізнавання обличь штучним інтелектом має здатність ідентифікувати справжні почуття людини.
Проте, як це вже неодноразово було доведено, системи розпізнавання облич штучним інтелектом за своєю суттю є упередженими, оскільки «навчаються» на основі даних, які віддзеркалюють наші власні упередження. Засновники проекту стверджують, що даний метод знижує «відсоток суб’єктивного контролю та навантаження на самих прикордонників, а також забезпечує систему об’єктивного контролю за допомогою автоматизації системи охорони». Але дані висновки, безумовно, є оманливими. Крім того, дослідники з усього світу вже довели, що система розпізнавання облич не витримує перевірки та використовується неналежним чином. iBorderCtrl є одним із прикладів таких систем.
Незважаючи на те, що прихильники проекту наголошують на тому, що прикордонники завжди братимуть безпосередню участь у відмовах на в’їзді до країни і такі рішення ніколи не будуть здійснюватися виключно за допомогою АІ, фактично цього не можна гарантувати. Старший науковий співробітник Центру Міграції та Захисту Прав Біженців у місті Амстердам, Евелін Броувер (Vrije Universiteit Amsterdam) пояснює: «З огляду на велику кількість мандрівників, можливу відсутність кваліфікованого персоналу, політичну реальність, яка тисне на необхідність запровадження обмежувальної політики на кордоні, ризики того, що прийняті рішення будуть прийняті виключно згідно з даними АІ є занадто високими. Фактично самій людині, контролюючим органам та судам буде майже неможливо перевірити, чи відмова у перетині кордону базується виключно на даних АІ, чи ні».
Відсутність прозорості в розробці автоматизованої системи контролю викликає проблему «чорної скриньки», яку часто приписують прикордонникам. Вони розраховують на програму, принцип роботи якої не розуміють. Від мандрівників також очікується довіра до системи, яка практично не контролюється.
«Автоматичні мобільні роботи, зокрема, водні, підводні та наземні засоби пересування, котрі здатні функціонувати автономно або комплексно, об’єднаються в одну загальну мережу».
Важливим є те, що програма iBorderCtrl свідчить про загальну тенденцію в ЄС до розширення можливостей моніторингу кордонів за допомогою новітніх технологій. Протягом десятиліть ЄС інвестував у мілітаризацію та посилення контролю над своїми кордонами, працюючи над створенням так званої «Фортеці Європи». Хоча інвестиції в традиційні системи контролю безпеки на кордоні, безперечно, зросли як реакція на збільшення кількості людей, які шукали безпечного притулку в Європі 2015 року, не можна не помітити посилення інтересу до АІ у сфері міжнародної безпеки.
Тож ми спостерігаємо за активним використанням інноваційних рішень у системі контролю над європейськими кордонами, але разом з тим виникає питання про порушення прав людини. З огляду на те, що велика кількість проектів у сфері міжнародної безпеки профінансована найбільшою рамковою програмою Європейського Союзу з фінансування науки та інновацій «Горизонт 2020», робимо висновок про становлення нової тенденції. Звертаючи увагу на кількість проектів, що використовують автоматизовані технології для цілей прикордонного контролю, котрі фінансуються найбільшою програмою ЄС з досліджень та інновацій, зрозумілим є факт становлення чіткої тенденції.
Як приклад, пілотну версію Roborder, проєкту, який здавався далекою реальністю, вже тестують на острові Кос у Греції та на болгарсько-сербському сухопутному кордоні. Ініціатива пропонує так звані рішення поточних проблем на кордоні шляхом експлуатації «безпілотних мобільних роботів, зокрема, повітряних, водних, підводних та наземних транспортних засобів, здатних функціонувати як автономно, так і комплексно, об’єднаних в одну загальну мережу». Це означає, що повітряні, сухопутні та морські кордони ЄС будуть патрулюватися мережею роботів, які збиратимуть дані стосовно ситуації на кордонах та безпосередньо транслюватимуть їх органам безпеки.
«Використання безпілотних автономних систем для посилення безпеки на кордонах може призвести до оснащення роботів не тільки датчиками, але й надання їм можливостей у застосуванні зброї».
Мережа даних створює систему безпеки, яка дозволяє службам прикордонного контролю концентрувати свої зусилля у визначених місцях, таким чином посилюючи міри безпеки, якість спостереження, викриття та відстеження, як в сучасному світі, так і в недалекому майбутньому. Проте, така система, як Roborder, може посприяти росту ризику порушень прав людини.
Використання безпілотних автономних систем для посилення безпеки на кордонах може призвести до оснащення роботів не тільки датчиками, але й надання їм можливостей у застосуванні зброї. Окрім кампанії «Зупинити роботів-вбивць», яка підтверджує реальну перспективу подібних подій, ідея використання так званих небезпечних роботів фактично була запропонована ЄС для посилення безпеки кордонів. Болгарська державна компанія «Проно» звернулася до Frontex з проханням розробити систему охорони кордонів з «керованими роботами, які здатні використовувати зброю у випадку правопорушень, не вимагаючи при цьому постійного контролю з боку кваліфікованого персоналу». Враховуючи той факт, що кордони вже були в значній мірі мілітаризовано, реальність автоматизованих систем озброєнь вже не здається такою далекою.
Зрештою, впровадження поданих технологій (і їх, очевидно, існує набагато більше) для автоматизації систем безпеки кордонів ЄС, викликає численні питання щодо прав людини. Хоча минулі та теперішні порушення прав людини, причиною яких є проект «Фортеця Європа», не є поодинокими та були задокументовані, майбутні порушення, в умовах технологічних зрушень, які вже змінили стан безпеки кордонів ЄС, потребуватимуть негайного вирішення. Беручи до уваги, скільки страждань та людського горя прикордонна політика вже спричинила, а також зростаючий автоматичний підхід ЄС до безпеки кордонів, було б недбало докорінно не вивчати нові технологічні розробки, котрі визначатимуть європейську фортецю вже завтра.
6 дієвих способів захисту ваших даних онлайн
Ми зібрали для вас найбільш ефективні поради щодо забезпечення вашої конфіденційності, попередження крадіжки персональних даних, фінансового шахрайства, а також потрапляння ваших особистих фото й повідомлень у чужі руки.
1. Оновлюйте ваші додатки, комп’ютер і телефон
Коли ви отримуєте повідомлення про можливість оновити програмне забезпечення на будь-якому з ваших пристроїв — практично в усіх випадках вам варто зробити це відразу. Майже всі оновлення включають в себе так звані патчі безпеки (виправлення для системи безпеки): вони закривають діри і виправляють помилки у програмному забезпеченні, які полегшують можливість зламати його і одразу ж отримати доступ до усієї інформації на вашому телефоні чи комп’ютері. Програмне забезпечення може бути дуже складним, а у системі безпеки постійно з’являються уразливі місця, тому стежте за цими оновленнями.
Краще за все — увімкнути автоматичне оновлення ваших додатків та операційної системи
2. Використовуйте надійні та різні паролі (та запам’ятовуйте їх!)
Ви вже чули це мільйон разів, проте чи можете ви запам’ятати 30 різних складних паролів? Звичайно що ні, ніхто не може. Тим не менш, вам необхідно мати різні паролі через високий ризик витоку даних. Якщо ваш пароль було зламано, а ви використовуєте один і той самий пароль для різних служб, ваші інші акаунти також опиняються під загрозою.
Саме тому ми зібрали кілька порад щодо того, як обрати пароль та бути упевненим, що ви його не забудете:
1) Просте правило для паролів: чим складніший пароль, тим важче його зламати, тому комбінуйте великі і малі літери й використовуйте цифри та/або символи, такі як «!» та «&».
2) Ви можете використовувати фразу-пароль. Вашим паролем може бути «pigeons go 2 school every day!» (голуби йдуть до школи кожного дня) або будь-яка інша фраза, яка вам подобається. Головне, щоб вона не була дуже поширеною як «keep calm and carry on» (не хвилюйся і продовжуй).
3) Користуйтесь менеджером паролів: це програми, які створюють надійні паролі для різних вебсайтів та зберігають їх. Деякі з них синхронізуються з комп’ютерами та телефонами, тому ви можете отримати до них доступ всюди. У такому випадку вам не потрібно буде пам’ятати усі складні комбінації паролів. Таким менеджером є зокрема LastPass.
4) Оберіть максимально надійний пароль для вашої основної поштової скриньки та запам’ятайте його. Ваша основна поштова скринька має особливе значення, оскільки як правило, вона використовується для відновлення інших аккаунтів, якщо ви забули пароль. Це також означає, що її використовують для зміни паролів на інших аккаунтах.
3. Встановіть процедуру двофакторної аутентифікації
Двофакторна аутентифікація є додатковою процедурою, яку необхідно виконати аби увійти до акаунту. У більшості випадків, вона дуже проста і її треба виконати лише коли ви заходите в акаунт з нового пристрою або раз на декілька тижнів. Дуже поширеним прикладом є текстове повідомлення з шестизначним кодом, яке ви отримуєте по SMS на вашому телефоні після введення пароля. Така процедура ускладнює доступ до вашого акаунту, оскільки навіть якщо комусь вдасться зламати ваш пароль, йому буде необхідно мати доступ до вашого телефону аби увійти до акаунту.
Багато популярних служб передбачають процедуру двофакторної аутентифікації, включаючи Gmail, Outlook, Facebook і Twitter.
4. Використовуйте HTTPS
Як відомо, посилання в адресному рядку браузера починається або з «HTTP» або «HTTPS». Перший варіант означає, що ваше підключення до веб-сайту є незахищеним, тобто кожен, хто перехопить ваш інтернет-зв’язок зможе побачити все, що ви пишете або переглядаєте. І це погано.
Деякі веб-сайти мають протокол HTTPS за замовчуванням, інші в якості опції. Зазвичай ви можете визначити, чи перебуваєте на сайті з HTTPS за допомогою значка у вигляді замка в адресному рядку; якщо ви бачите замок, але він перекреслений, це означає, що є проблеми з шифруванням і ваше з’єднання може бути незахищеним. Деякі веб-сайти не мають HTTPS взагалі. І це не добре.
Ви також можете завантажити HTTPS Everywhere, розширення для браузера, яке допоможе вам зашифрувати вашу історію перегляду.
5. Переписуйтесь у програмі Signal
Програма Signal Private Messenger вважається «золотим стандартом» додатків миттєвого обміну повідомленнями, а її технології шифрування — «кращими у своєму класі». Програма Signal була розроблена некомерційною організацією й знаходиться у відкритому доступі, що дає змогу експертам в галузі безпеки перевірити її на наявність хакерських лазівок.
Signal Protocol, який є частиною програми Signal, що здійснює шифрування, настільки авторитетний, що служби WhatsApp і Google Duo використовують його для кінцевого шифрування.
Нічого дивного, що люди, як правило, використовують ті програми, якими користуються їхні друзі та сім’я. Для більшості людей, WhatsApp є досить хорошою альтернативою, оскільки вона має надійне прикінцеве шифрування за замовчуванням.
6. Спілкуйтесь по Jitsi Meet
Jitsi Meet — це простий у використанні сервіс для проведення відео-конференцій, який працює в браузері. Він повністю зашифрований і дає можливість проводити відео-конференції з декількома учасниками. Jitsi має всі стандартні функції, такі як спільне використання екрану, чату і блокноту для обміну інформацією з усіма учасниками конференції.
Гендерний компонент
О Н Л А Й Н
НАСИЛЬСТВА
Авторка: Дзвенислава Щерба, активістка Amnesty International Ukraine.
Іллюстрація: novaescola.org.br
Діджитал-сфера стала невід’ємною частиною не тільки особистого, а й громадського життя людей з різних країн світу. Популярні соціальні мережі, такі як Facebook, Instagram або Twitter, перестають бути лише місцем для спілкування з друзями і публікації постів. Власне, сам пост тепер є своєрідним маніфестом та способом публічно виразити власну позицію так, щоб її побачила велика кількість людей, які можуть проживати у різних містах і країнах світу.
Крім того, діджитал-сфера стає платформою для старту глобальних правозахисних кампаній та об’єднання дискримінованих за різними ознаками груп задля підвищення видимості та захист власних прав. Однак, в Інтернеті також часто зустрічається насильство, яке має чітко виражений гендерний компонент.
Так, за даними опитування, яке Amnesty International провели у листопаді 2017 року в США, Данії, Польщі, Італії, Новій Зеландії, Швеції, Іспанії та Великій Британії, 23% жінок зазнавали насильства онлайн хоча б 1 раз за своє життя. Публікування і поширення інтимних фото колишнім партнером, ціленаправлений кібербулінг жінок-політикинь, журналісток, активісток з погрозами фізичного та сексуального насильства, сталкінг у соціальних мережах, а також використання теми згвалтування, сексуалізація та об’єктивація жінок в онлайн-іграх – гендерно обумовлене насильство, незалежно від його різних проявів, передбачає встановлення чіткої ієрархії та контролю, за якої жінці відведена пасивна роль без права на виявлення власної думки та позиції.
Окремим аспектом є інтерсекційність онлайн-аб’юзу: жінки можуть зазнавати насильства не лише за ознакою статі, а й через різні аспекти своєї ідентичності: сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність, расу, релігію, етнічність чи інвалідність.
«Дуже різні аспекти можуть стати приводом до насильства. Зокрема, стало відомо, що у США та Великій Британії на 84% збільшується ймовірність постраждати від насильства, якщо ви є темношкірою жінкою, або ж під удар можуть потрапити й інші аспекти вашої ідентичності. Якщо жінка є лесбійкою, або трансгендеркою, або єврейкою, або мусульманкою, або належить до спільноти корінного населення Америки, — все це підвищує ймовірність постраждати від насильницьких дій і, відповідно, можна говорити про нерівні умови людей, що не мають таких аспектів у своїй ідентичності і тих, що мають».
— Джошуа Франко, старший дослідник, заступник директора Amnesty Tech в Amnesty International
Види онлайн-насильства
1Кібер-сталкінг
— переслідування, стеження та збір інформації про місце перебування та переміщення за допомогою соціальних мереж, електронної пошти чи інших засобів комунікації. Крім того, сталкінг передбачає спроби насильницької комунікації проти волі людини. «Сталкерити» можуть як колишні, так і теперішні партнери партнери, стежачи за ними і надсилаючи сотні повідомлень про їхні місця перебування впродовж дня за допомогою соціальних мереж. Існують також спеціальні програмні забезпечення, за допомогою яких можна відслідковувати переміщення.
«Коли ми кажемо про переслідування, ми дуже часто думаємо, що це робить держава для того, щоб стежити за поведінкою своїх громадян. Але сьогодні це набуло зовсім іншого аспекту, це, власне про контроль однієї людини над життям іншої людини.. Сьогодні навіть є спеціальне програмне забезпечення, яке можна встановити на свій телефон чи лептоп, який під’єднаний до Інтернету. Його сьогодні рекламують для тих, хто ревнує свого партнера чи партнерку. Це звучить смішно, але я навіть бачив акційні пропозиції на День святого Валентина».
— Джошуа Франко, старший дослідник, заступник директора Amnesty Tech в Amnesty International
2Порно-помста
— використання і поширення особистих та інтимних фотографій та відео без згоди. Сюди також належить контент, отриманий за допомогою секстингу — інтимного листування у соціальних мережах.
«На превеликий жаль, жодної превентивної роботи з дорослою аудиторією абсолютно не ведеться. І коли ми, наприклад, як організація говоримо про те, що отримуємо дзвінки, в яких жінки та чоловіки скаржаться на те, що вони мають проблеми в Інтернет-спілкуванні, в соціальних мережах, коли їхні особисті фото публікуються без їхньої згоди, дуже багато людей говорять: „Камон, це дорослі люди, в них є щось у голові, вони мали про це думати, щоб не втрапити в таку ситуацію.” Але в таку ситуацію може втрапити кожний. Ніхто від такого не застрахований».
— Альона Кривуляк, директорка департаменту Національних «гарячих» ліній та соціальної допомоги ГО «Ла Страда-Україна»
3Доксинг
— незаконне отримання і публікування особистої інформації чи документів (дати народження, мобільного телефону, адреси проживання, повного імені, паспортних даних тощо) з метою погроз чи подальшого реального насильства. Часто від доксингу страждають активістки, журналістки та політикині, адже через професійну діяльність їхні персональні дані з погрозами можуть поширювати опоненти та опонентки.
4Кібер-булінг
— цілеспрямоване цькування групою людей протягом фіксованого періоду часу з використанням погроз та аб’юзивних коментарів, текстів, хештегів, графічних зображень для приниження, дискредитації, підриву репутації та залякування. До кібер-булінгу також входять погрози смертю, фізичним та сексуальним насильством, використання мови ненависті та мобінг (цькування одночасно дуже великою групою людей).
Наслідки онлайн насильства
Онлайн-насильство є токсичним і, незважаючи на те, що відбувається віртуально, загрожує як психологічному стану постраждалих, так і загальній видимості жінок у публічному просторі. Після пережитих сталкінгу, масових атак ботів чи розсилки десятків повідомлень з погрозами постраждалі можуть мати пост-травматичний стресовий розлад, панічні атаки, відчуття фізичної небезпеки, порушення сну. Психологиня та викладачка психології університету Бедфордширу Емма Шорт також зазначає що наслідками онлайн-насильства є відчуття самотності в опозиції до агресивної більшості та подальша недовіра до людей. Ще одним наслідком є так званий «ефект тиші» і загроза свободі вираженню думок, оскільки під впливом аб’юзу жінки часто перестають активно вести соціальні мережі та відкрито виражати свою позицію.
«Як це повпливало на мене особисто і мою родину? Спочатку я, звісно, не дуже реагувала, тому що це робота, ми всі нібито публічні люди… Мої батьки дуже тяжко це переживали, вони не розуміли, що відбувається. Вони, звісно, дуже переживали, що погрози можуть стати реальними. Я спочатку якось їх заспокоювала… Але десь останній рік я не є присутньою в соцмережах, де мала теж більше сотні тисяч підписників. Я не хочу спілкуватися, тому що внутрішньо для мене це дуже болюча історія, і я не хочу стикатися знову з тим, з чим я стикалася впродовж 3 років»
Настя Станко, журналістка Hromadske.ua
Заходи для зміни ситуації
В Україні досі не передбачено жодної відповідальності за онлайн-аб’юз. Ситуацію могли б змінити реформування законодавства та ратифікація Стамбульської Конвенції, в якій передбачена відповідальність за сталкінг (ст. 34). Однак, доки не розроблене ефективне законодавство для протидії гендерно обумовленому насильству в Інтернеті, численні випадки насильства залишаються безкарними.
«Проблема не в тому, що ми живемо соціальним життям в соцмережах, Інтернет-просторі. Те чого в нас нема, те, чого ми як суспільство маємо вимагати, те, за що ми маємо боротися, так це за те, щоб закони в нашій країні встигали, не відстаючи на століття чи півстоліття. Нашим законодавчим органам треба бути гнучкішими… Вихід є таким, щоб люди організовували спільноти, об’єднувалися ідеєю, намагалися змінити простір, в якому живуть, включно з законодавством і підтримкою одні одних»
Світлана Паніна, психологиня
Крім того, для боротьби з кібер-булінгом, важлива і зміна політик соціальних мереж, яка б дозволила оперативно реагувати на випадки таргетованого аб’юзу особи через її гендер та інші форми ідентичності, а також надання користувачам і користувачкам засобів для контролю приватності та індивідуальної безпеки зі змогою фільтрувати, вимикати та блокувати аб’юзивний контент
««Якщо ми говоримо про засоби протидії, так, такі заходи є. Одним з таких заходів, про який ми говорили в контексті Twitter (йдеться про дослідження Amnesty International „Toxic Twitter”), є дати змогу жінкам онлайн більш активно ділитися своїм досвідом, знати більше про весь перелік засобів: блокування, блокування за ключовими словами. Є багато заходів у термінах освіти, надання в користування засобів, щоб дати змогу їм знати, що вони хочуть бачити, що не хочуть бачити, що може бути зробленим до завершення блокування».
Джошуа Франко, старший дослідник, заступник директора Amnesty Tech в Amnesty International
БЛОГ
Онлайн-ігри і гендерно обумовлене насильство
Дзвенислава Щерба, активістка Amnesty International Україна