3 квітня 2020
Люди в усьому світі стикаються з безпрецедентною кризою у сфері охорони здоров’я через спалах COVID-19. Технології можуть і повинні відігравати важливу роль у зусиллях для порятунку людських життів, у тому числі шляхом поширення інформації про стан громадського здоров’я та розширення доступу до медичного обслуговування. Однак в ім’я боротьби з цим захворюванням деякі уряди поспішають розширити використання технологій стеження для спостереження за окремими особами й навіть цілими групами населення.
Якщо ці заходи не будуть стримуватися і не будуть оскаржуватися, вони можуть докорінно змінити розуміння приватного життя та інших прав людини.
Чи є стеження в рамках боротьби з COVID-19 законним?
Уряди зобов’язані гарантувати право на здоров’я, а також запобігати, лікувати й контролювати епідемії. Аби своєчасно і скоординовано відреагувати на надзвичайні ситуації у сфері охорони здоров’я, вони можуть тимчасово обмежити деякі права людини. Однак посилення заходів щодо стеження буде незаконним, якщо не відповідатиме суворим критеріям. Уряди повинні бути в змозі продемонструвати, що вжиті заходи передбачені законом і є необхідними, пропорційними, прив’язаними до конкретних термінів і що вони здійснюються за умови прозорості та належного нагляду.
На практиці це означає, що для досягнення бажаного результату заходи спостереження повинні бути найменш інтрузивними. Вони не повинні приносити більше шкоди, ніж користі.
Уроки нещодавньої історії доводять, що існує реальна небезпека того, що стеження стане постійним пристосуванням. Після терактів 11 вересня 2001 року (9/11) апарат урядового нагляду значно розширився. Щойно влада отримує такі можливості, вона рідко має політичну волю зупинитися.
Використання персональних даних про місце перебування
Багато країн використовують дані стільникових телефонів для відстеження пересувань людей у відповідь на пандемію COVID-19. Як повідомляється, Австрія, Бельгія, Італія, Великобританія та Німеччина збирають анонімізовані або агреговані дані про місцезнаходження від телекомунікаційних компаній, щоб допомогти відстежувати імовірних контактних осіб хворих на коронавірус.
Інші країни використовують дані стільникових телефонів, але без додаткового захисту від анонімізації чи агрегування. Наприклад, за повідомленнями ЗМІ, уряд Еквадору санкціонував GPS-стеження для забезпечення дотримання вимог карантину. Рішення ізраїльської влади дозволити Службі безпеки використовувати дані стільникових телефонів інфікованих осіб уже викликало занепокоєння щодо конфіденційності. Схоже, ця система вже працює, і нещодавно 400 людей отримали SMS-повідомлення, що попереджали їх про потенційний контакт із інфікованими людьми.
У Південній Кореї влада направляє медичні рекомендації, які супроводжуються особистими даними інфікованих пацієнтів, включно з гіперпосиланнями на детальні дані про їх пересування. Ці дії викликали занепокоєння, оскільки вони порушують лікарську таємницю і сприяють стигматизації інфікованих людей. Припускається, що ці кроки також не відповідають умовам законності стеження і є порушенням права на недоторканність приватного життя.
Ці заходи підіймають важливі питання про те, як збирається, використовується і передається наша особиста інформація. Після того, як персональні дані зібрано, існує реальна небезпека того, що їх поширбватимуть і використовуватимуть із іншою метою, окрім відстеження стану здоров’я.
Штучний інтелект (AI) та великі дані
Кілька держав звертаються до технологій штучного інтелекту та великих даних для боротьби з COVID-19. Китай, як повідомляється, використовує поєднання «розумних» теплових сканерів і технологій розпізнавання осіб у громадських місцях для відстеження поширення вірусу. Китайський технологічний гігант Alibaba запустив функцію відстеження здоров’я, яка використовує дані про особисте здоров’я і привласнює людині стан здоров’я з колірним кодуванням. Зелений колір означає «безпечний», жовтий – семиденний карантин, а червоний – 14-денний карантин. Ця система використовується для визначення доступу людей до громадських місць. На жаль, додаток ділиться цими даними з правоохоронними органами.
У Польщі уряд випустив додаток, призначений для забезпечення дотримання домашнього карантину. Повідомляється, що він надсилає запити на завантаження Селфі, які потім перевіряються за допомогою розпізнавання осіб і даних про місцезнаходження, щоб переконатися, що людина не порушила карантин. Подібні програми, як повідомляється, з’являються і в інших країнах, у тому числі в Індії, яка шукає селфі, що мають геолокацію.
Технології штучного інтелекту також можуть збільшити ймовірність незаконної дискримінації і можуть завдати непропорційно великої шкоди вже маргіналізованим групам. Багато з технологій, що стають популярнішими зараз, використовують непрозорі алгоритми з необ’єктивними даними, і застосування їх у процесі прийняття рішень закріплює дискримінацію щодо певних груп.
Уряди не повинні використовувати технології стеження, які збирають такі форми даних, що виходять за рамки законних потреб для стримування пандемії. Окрім того, уряди повинні вирішувати проблеми захисту даних та ймовірної дискримінації.
Співпраця з приватними компаніями
Співпраця державного та приватного секторів може забезпечити необхідні креативні рішення для боротьби з кризою у сфері охорони здоров’я. Але той факт, що багато урядів звертаються до компаній, які надають послуги зі стеження, викликає занепокоєння щодо прав людини.
Наприклад, повідомляється, що спірні постачальники систем відеоспостереження Clearview AI і Palantir ведуть переговори з американською владою. Ізраїльська компанія NSO Group, яка відома торгівлею з урядам, які порушують права людини, наразі продає інструмент аналізу великих даних, що, як стверджується, відстежує поширення хвороби шляхом створення мапи переміщень людей.
Так само як і NSO Group, багато компаній мають історію роботи в тіні й не несуть відповідальності за свої порушення прав людини.
Дуже важливо, щоб компанії, які беруть участь у боротьбі з COVID-19, виявляли, запобігали, пом’якшували та враховували будь-які ризики в галузі прав людини, які можуть виникнути під час їхньої роботи в контексті пандемії. Компанії не повинні використовувати кризу COVID-19 для ухилення від виконання своїх обов’язків у сфері прав людини.
За межами пандемії
Оскільки ми єднаємось у протидії цій безпрецедентній кризі, важливо мати довгострокове уявлення про заходи, які вживаємо для боротьби з вірусом. Адже ці рамкові уявлення можуть пережити кризу і визначити, як виглядатиме стеження у світі після COVID-19. І надзвичайно важливо, щоб у центрі цього бачення лишалися права людини.