Фото: Олена Ангелова / Гендер в деталях

Давайте поговоримо про зґвалтування

Авторка: Кара Бален, студентка, членкиня  Amnesty International

Говорити про зґвалтування, заглиблюватися в жахливі деталі того, що сталося, і руйнівні травматичні наслідки цього злочину складно. Це настільки складно, як кожній людині окремо, так і суспільству в цілому, що ми часто взагалі ухиляємося від цієї теми.

Але, як би складно це не було, нам потрібно говорити про зґвалтування.

Останнє проведене в Європейському Союзі опитування засвідчило, що в ЄС 1 з 20 жінок у віці від 15-ти років і старше була зґвалтована, а це близько дев’яти мільйонів жінок. Минулорічне Британське дослідження з’ясувало, що 1 з 10 жінок стверджують, що їх зґвалтували під час навчання в університеті.

Я й сама під час навчання в університеті прийшла до розуміння, що багато молодих людей не до кінця розуміють, що вкладається в поняття зґвалтування або сексуального насилля. Занадто багато «розмитих ліній» та «сірих зон», і – на відміну від інших злочинів, таких як крадіжка, напад або шахрайство – багато з нас, здається, не розуміють, що є зґвалтуванням.

Але, незважаючи на плутанину, актуальне визначення зґвалтування має бути дуже чітким. А саме, зґвалтування стається тоді , коли одна людина навмисно проникає у вагіну, анус або рот іншої людини без її на те згоди.

Просто. Статевий акт – незаконний, якщо він відбувається без згоди.

І все-таки, хоча правове визначення зґвалтування згідно з міжнародними стандартами є зрозумілим, здається, що суспільством воно до кінця не визнається.

Дослідження також виявило, що в ЄС як мінімум 1 людина з 4 вважає, що статевий акт без згоди може бути виправданий за певних обставин: якщо постраждала людина була в стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних речовин; якщо постраждала людина добровільно погодилась піти додому до когось; була одягнена у  відвертий одяг; не сказала чітко «ні» або не відбивалася.

Ці тривожні відкриття, мабуть, не будуть здаватися дивними, зважаючи на той факт, що наразі лише дев’ять країн Європейської Економічної зони визнають статевий акт без згоди зґвалтуванням. Закони інших європейських країн більше фокусуються на наявності опору та насилля, ніж на згоді. Припущення, що постраждала дає свою згоду тим, що не опирається, є глибоко проблематичним, оскільки експерти встановили, що «мимовільний параліч» або «ступор» є дуже поширеною фізіологічною та психологічною реакцією на сексуальне насильство.

Неправильні та застарілі визначення зґвалтування створюють та закріплюють на континенті небезпечну культуру віктимблеймінгу (перенесення провини на постраждалу). Страх жінок, що їм не повірять, справджується кожного разу, коли ми бачимо, як тим, хто вціліли і насмілилися шукати правосуддя, часто не вдається це зробити через шкідливі та небезпечні визначення терміну зґвалтування в законі.

Але визначення недостатньо. У той час як у законодавстві Британії чітко визначено, що секс має бути лише за взаємною згодою, це не завжди повною мірою сприймаються в повсякденному житті. Популяризація в британських університетах культури, орієнтованої на чоловіків, яка сприяє гіпермаскулінності та прославленню сексуальних перемог, вкорінює ідею, що студентам чоловічої статі потрібен доступ до жіночого тіла для власного задоволення.

Це, разом із менталітетом «хлопці – це хлопці», викривляє поняття сексу як щось призначене для чоловіків, щось, що робить чоловік із жіночим тілом, без прийняття до уваги жіночого сексуального задоволення та благополуччя. Цей токсичний підхід, який стимулює чоловіків сприймати жінок як пасивний об’єкт для задоволення сексуальних потреб, потребує уваги та вирішення. Багато хто вірить, що зґвалтування – це тоді, коли людина бореться і активно каже «ні». Це не так. Якщо немає згоди, то це і є зґвалтування, навіть якщо постраждала поводиться тихо і не опирається.

Дуже важливо також розуміти, що згода  – це не просто не сказати «ні», це здатність сказати  «так». Навіть більше того, це можливість змінити думку, оскільки згода –це процес, а не одноразове твердження. Згода – це розширення можливостей, це дає кожній людині владу над своїм тілом; право добровільно зайнятися сексом або зупинитися до того, як з’явиться дискомфорт. Будь-який статевий акт, який відбувається не за цими принципами, є незаконним, і знати це – важливо.

Саме з цієї причини кампанія «Давайте поговоримо про «ТАК»», започаткована Amnesty International, є настільки важливою сьогодні. Ця кампанія зосереджується на значенні згоди, і тому факті, що вона надається активно, а не припускається через пасивність.

Ця кампанія – про відновлення нашого права робити тільки те, що ми хочемо, у ліжку або деінде, із розумінням, що активне надання згоди має велику вагу в очах закону.

Згода – це дуже сильна річ, але ми маємо знати, як вона працює, щоб ми всі могли нею користатись і почувати себе щасливими та в безпеці.

Оскільки в університетах розпочинається новий навчальний рік, і молоді дівчата та хлопці прибувають до університетських аудиторій та кампусів по всьому континенту, життєво важливо, щоб цей простір був безпечним для них, аби навчатися та любити.

Отже, не біймося говорити про зґвалтування та значення згоди.

Ця стаття була спочатку опублікована на Euronews.