Відважна молодь бореться за права людини у Бразилії

Унаслідок перемоги на президентських виборах Жаїру Болсонару — кандидата з програмою, яка є відвертим наступом на права людини — Бразилія живе у атмосфері страху. Однак молодь не мовчить. Наші бразильські колеги зустрілися з сімома молодими людьми, які розповіли, яким є життя у цій країні і як вони протистоять насильству над жінками, расизму і гомофобії.

Я живу у страху з дитинства

— Лідіан, 33 роки.

Вони нібито мають захищати нас, але насправді вони можуть завдати нам шкоди у будь-який момент. Саме так я думала про поліцію, коли була ще маленькою дівчинкою. Моє дитинство пройшло під звуки пострілів. Малою я не розуміла, але тепер знаю, що це чиясь смерть.

Я живу у фавелі, де поліція — часті гості. Вони ніколи не надають жодної інформації, не говорять, кого вони розшукують. Натомість нападають на будь-кого, хто трапляється на їхньому шляху. За останні кілька років ситуація загострилася, тому у нас діє комендантська година і ми постійно контролюємо ситуацію.

Я жила у страху, бо була маленькою дівчинкою. Це типово для нашого міста, Сальвадору. Цей страх породив у мене бажання боротися за справедливість. Коли я вступила до університету, то хотіла вивчати право. Це був спосіб побачити ситуацію зсередини системи, а також дізнатися більше про потреби і проблеми людей у моїй громаді.

Проте боротьба за справедливість не буває безперешкодною. Як чорна жінка я маю обмежений доступ до багатьох можливостей. Щодня я стикаюся з трьома стереотипами: я з периферії, я — жінка і я — чорна.

Поворотний момент стався, коли я приєдналася до Amnesty International. Все своє життя я боролася за права людини та критикувала гендерну нерівність. На першій зустрічі я побачила людей, які мали за плечима подібні історії. Вони хотіли йти іншим шляхом і змінювати свої громади.

Як юристка я працюю над двома справами у моїй громаді, надаючи підтримку тим, хто не може її собі дозволити. Я хочу довести іншим, що ми маємо право мріяти і що перешкоди, з якими ми стикаємося, можна подолати. Зараз Бразилія небезпечно наближається до диктатури, але якщо ми об’єднаємося, у нас буде шанс протистояти цьому і змінити шлях розвитку нашої країни.

Моя матір постійно страждала від побоїв

— Нубія, 33 роки.