Главная » Що ми робимо » Смертна кара: Запитання та відповіді
Смертна кара: Запитання та відповіді

Чому Amnesty International виступає проти смертної кари?

Amnesty International виступає проти застосування смертної кари в усіх випадках, незалежно від характеру злочину, особи злочинця та способу, яким держава позбавляє засудженого життя. Смертна кара — крайня форма заперечення прав людини. Це умисне та холоднокровне позбавлення людини життя державою. Це жорстоке, нелюдське та принижуюче гідність покарання виконується в ім’я справедливості. 

Тортурам та жорстокому поводженню ніколи не може бути знайдено виправдання. Як і тортури, страта складається з надмірного фізичного та психологічного насилля над людиною. Не можна виміряти фізичний біль, що був спричинений вбивством людини, так само як не можна виміряти психологічні страждання внаслідок очікування смерті, яка залежить від держави.

Смертне покарання має дискримінаційний характер та часто застосовується проти бідних людей, представників різних меншин та расових, етнічних і релігійних спільнот. Присуджується та виконується вона свавільно.

Спроби держави обрати «гірших з найгірших» злочинів та злочинців з тисяч скоєних вбивств щороку неминуче призводить до протиріч та помилок, що погіршуються дискримінацією,халатністю судочинства та незадовільним юридичним представництвом.

До тих пір, поки людське правосуддя має схильність до помилок, ризик страти невинної людини ніколи не може бути виключено. Amnesty International продовжує вимагати повної відміни смертної кари у всьому світі.

Заборонити смертну кару означає визнати, що вона є деструктивною суспільною політикою, що роз’єднує людей, і яка несумісна з ключовими цінностями наших суспільств. Смертна кара не тільки загрожує фатальною помилкою, але й дорого обходиться державній скарбниці. Крім того, ця практика має негативні соціальні та психологічні наслідки. Немає жодних доказів, що вона може впливати на рівень злочинності. Вона позбавляє можливості каяття та реабілітації.Смертна кара пропонує спрощені відповіді на складні питання, замість того, щоб шукати пояснення і розробляти позитивні стратегії. Вона продовжує страждання рідних жертви вбивства та страждання рідних засудженого в’язня. Ця практика забирає ресурси та енергію, які могли би бути краще використані для боротьби з насиллям та допомоги тим, хто від нього постраждав. Вона є ознакою культури насильства, а не методом протидії йому. Смертна кара –публічна образа людської гідності. Вона має бути заборонена.

 

Виступаючи проти смертної кари, чи не показує Amnesty International зневагу жертвам насилля та їх рідним?

Виступаючи проти смертної кари, Amnesty International ні в якому разі не має на метіприменшити чи виправдати злочини, за які люди були засуджені до смертної кари. Якби так було, більшість країн сьогодні виступали б апологетами насилля, що, безумовно, безглузде припущення. Як організація, яка глибоко стурбована долею жертв порушень прав людини, Amnesty International не має на метіприменшити стражданняродин жертв вбивств, яким вона глибоко співчуває.Проте фатальність та жорстокість,притаманні смертній карі, роблять її несумісною з нормами сучасного, цивілізованого поводження. Це недоречна та неприйнятна відповідь на насилля.

 

Чи використовується владою смертна кара для придушення інакомислячих?

Смертна кара була та продовжує бути інструментом політичних репресій як засіб примусити політичних опонентів навічно замовкнути або знищити політично «проблемних» особистостей. У більшості таких випадків жертви засуджені до страти несправедливими судами.

Саме безповоротність смертної кари робить її такою привабливою в якості інструменту репресій. Тисячі були засуджені до страти одним урядом, щоб бути виправданимиз приходом до влади нового уряду. До тих пір, доки смертна кара буде застосовуватися як легальна форма покарання,залишатиметьсяможливість політичних зловживань. Тільки повна заборона допоможе забезпечити неможливість такого зловживання у майбутньому.

 

Що говорить міжнародне право з приводу застосування смертної кари?

Загальна Декларація Прав Людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН угрудні 1948р. у відповідь на приголомшуючі жорстокість та терор влади, які спостерігались протягом Другої світової війни, визнає право кожної людини на життя (Стаття 3) та категорично стверджує, що «ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання» (Стаття 5).  Amnesty International вважає, що смертна кара порушує ці права.

Подальша підтримка також засвідчена прийняттям міжнародних та регіональних договорів, які передбачаютьскасування смертної кари: 

 

  • Другий Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські іполітичні права, що стосується скасування смертної кари, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1989 р., передбачає повне скасування смертної кари, але дозволяє державам-учасницям застосовувати смертну кару під час війни, якщо вони зазначать про це під час ратифікації або приєднання до Протоколу.
     
  • Протокол №6 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської Конвенції з прав людини) проскасування смертної кари, прийнятий Радою Європи в 1982 р., передбачає скасування смертної кари у мирний час; держави-учасниці можуть залишити смертне покарання для злочинів «під час війни або неминучої загрози війни».
     
  • Протокол до Американської Конвенції про права людини щодо скасування смертної кари, прийнятий Генеральною Асамблеєю Організації Американських Держав у 1990 р., передбачає повне скасування смертної кари, але дозволяє державам-учасницям застосовувати смертну кару під час війни, якщо вони зроблять відповідне застереження під час ратифікації або приєднання до Протоколу.
     
  • Протокол № 13 доЄвропейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської Конвенціїз правлюдини), прийнятий Радою Європи в 2002 р., передбачає скасування смертної кари за усіх обставин, в тому числі під час війни або неминучої загрози війни. Будь-яка держава-учасниця Європейської Конвенції з Прав Людини може долучитися до Протоколу.

[Чинний список держав, що ратифікували вищезазначені договори, які стосуються смертної кари, можна знайти на сайті Amnesty International www.amnesty.org, на сторінці, присвяченій смертній карі.]

Окрім того, згідно статуту міжнародного кримінального суду, прийнятого в 1998 р., смертна кара виключена з покарань, які цей суд має право застосувати, незважаючи на те, що під його юрисдикцію підпадають такі надзвичайно серйозні злочини, як злочини проти людяності, в тому числі геноцид та порушення законодавства під час озброєного конфлікту.

Подібним чином, під час створення Міжнародних кримінальних трибуналів для колишньої Югославії та Руанди у 1993 та 1994 рр. відповідно Рада Безпеки ООН виключила смертну кару з можливих покарань за ці злочини. Смертна кара була також виключена за такі злочини Спеціальним судом по Сьєрра-Леоне, спеціальними комісіями в Ділі, Східний Тімор та законодавством зі створеннянадзвичайнихпалат СудуКамбоджі.

 

Але, безумовно, існують випадки, коли держава не має іншого виходу, окрім як забрати чиєсь життя?

Самозахист може бути використанийу деяких випадках як виправданнядля позбавлення когось життя державними службовцями. Наприклад, коли країна знаходиться у стані війни (міжнародної або громадянської), або коли сили правопорядку мають діяти негайно, щоб врятувати своє життя або життя інших. Навіть у таких випадках смертельне застосування сили супроводжується прийнятими на міжнародному рівні юридичними запобіжними заходами, щоб перешкодити зловживанню. Таке застосування сили має на меті попередити безпосередню шкоду, заподіяну іншими.

Однак смертна кара не є актом самозахисту. Це заздалегідь сплановане вбивство ув’язненого, якого у подальшому можна було б покарати з такою ж ефективністю, але менш жорстокими методами.

 

Що Ви можете відповісти на аргумент, щосмертна кара є важливим інструментом для боротьби зі злочинністю?

Надто багато урядів вважають, що вони можуть вирішити нагальні соціальні та політичні проблеми, страчуючи кількаабо сотні ув’язнених. Надто багато громадян в надто багатьох країнахдосі не знають, що смертна кара пропонує суспільству не додатковий захист, а додаткову жорстокість.

Наукові дослідження так і не змогли знайти переконливі докази, що смертна кара зменшує злочинність більш ефективно, ніж інші види покарань. Найновіший огляд результатів досліджень зв’язку між смертною карою та показниками вбивств, які проводились для ООН у 1988 р. та були оновлені в 1996 та 2002 рр., показує, що:            «…дослідження не змогло надати наукові докази того, що страта має вищий стримуючий ефект, ніж довічне ув’язнення. Сумнівно, що таки докази з’являться у майбутньому. Дані, в цілому, не підтверджують стримуючу гіпотезу».

Останні дані по злочинності в країнах, де смертна кара була скасована, невказують на негативні наслідки її скасування. У Канаді, наприклад, рівень вбивств на 100 000 населення впав з піку у 3,09 у 1975 р. перед скасуванням смертної кари за вбивство до 2,41 у 1980 р., та з тих пір продовжує падати. У 2003 р., через 27 років після скасуваннясмертної кари, рівень вбивств був 1,73 на 100 000 населення, що на 44 відсотки менше, ніж в 1975 р. та є найнижчим показником за три десятиліття. І хоча він зріс до 2,0 у 2005 р., він залишається більш ніж на третину нижчим від того, який був на момент скасування смертної кари.

Неправильно було б припустити, що люди, які скоюють такі тяжкі злочини, як вбивство, роблять це, раціонально прорахувавши всі наслідки. Зазвичай, вбивства скоюють в момент, коли емоції переважають над глуздом, або людина знаходиться під дією наркотиків чи алкоголю.  Деякі люди, що скоюють жорстокі злочини, є неврівноваженими або психічно хворими. AmnestyInternational виявила, що принаймні 1 з 10-ти засуджених до смерті в США з 1977 р. страждали на серйозні психічні розлади, що унеможливлювало для них раціонально збагнути свої смертні вироки, їхні причини або їхні ускладнення. В жодному з цих випадків страх перед смертною карою не може бути стримуючим фактором.Більш того, ті, хто заплановано скоїли серйозні злочини,можуть вирішити продовжувати це чинити, вірячи, що вони не будуть впіймані. Ключем до стримування в таких випадках є збільшення ймовірності виявлення, арешту та засудження.

Той факт, що не існує чітких доказів, які б підтверджували, що смертна кара має унікальний стримуючий ефект, вказує на марність та небезпеку спроб покладатися на стримуючу гіпотезу як основу суспільної політики зі смертної кари. Смертна кара – жорстоке покарання, але вона не є жорсткою по відношенню до злочинності.

 

Чи не краще стратити в’язнів, щоб запобігти повторення ними злочинів?

Смертна кара як метод запобігання повторення злочинів ув’язненими є недієвим інструментом. За самою своєю природою смертна кара може бути застосована лише до в’язня, який вже знаходиться за ґратами, а отже, виключений із суспільства.Оскільки цей в’язень більше не може здійснити акт насилля проти суспільства, смертна кара непотрібна як метод захисту.

На відміну від ув’язнення, при застосування смертної кари судова помилка ніколи не зможе бути виправленою. Завжди є ризик, що будуть страчені невинні люди. Смертна кара не перешкодить їм повторити злочин, який вони і так ніколи не скоювали.

Також неможливо визначити, чи повторили б страчені злочини, за які їх засудили. Страта має на меті забрати життя в’язня, щоб попередити гіпотетичні майбутні злочини, багато з яких не були б скоєні і так. Це спростовує принцип реабілітації злочинців.

Хтось може заперечити, стверджуючи, що саме тільки ув’язнення не стримало засуджених в’язнів від скоєннянових злочинів після звільнення. Щоб запобігти цьому, варто переглянути процедуру дострокового звільнення ув’язнених, але точно не збільшувати кількість страт.

 

Але ж хіба людина, яка скоїла жахливий злочин або вбила іншу людину, не заслуговує на смерть?

Страту не можна застосовувати для засудження вбивства. Такий акт, скоєний державою, віддзеркалює бажання злочинця застосувати фізичне насилля проти своєї жертви.

Більш того, всі системи кримінального судочинствадопускаються помилок та схильні до дискримінації представників тієї чи іншої соціальної групи. Жодна системане може бути здатною вирішити справедливо, послідовно та безпомилково, хто має жити, а хто – померти. Безпринципність, суб’єктивні рішення та домінація суспільної думки можуть впливати на процес, починаючиз первинного арешту до рішення про помилування в останню хвилину.

Головним в правах людини є те, що вони – невід’ємні, тобто надаються рівнокожній людині, незалежно від її статусу, етнічної приналежності, релігії чи походження. Їх не можна позбавити нікого, незалежно від злочинів, які людина скоїла. Права людини стосуються найгірших з нас, так само, як і найкращих з нас, тому вони існують, щоб захистити нас усіх. Вони рятують нас від нас самих.

Окрім того, досвід показує, що коли б не застосовувалася смертна кара, одні засуджені будуть покарані, а інші, що скоїли подібні або навіть гірші злочини, можуть бути помилувані.Страчені в’язні – не обов’язково тільки ті, хто скоїв найгірші злочини, але також ті, хто виявилися надто бідними, щоб найняти досвідченого адвоката для свого захисту, або ті, хто стикнувся з більш жорсткими прокурорами або суддями.

 

Чи не є смертна кара необхідною, щоб зупинити акти тероризму та політичного насилля?

Посадові особи, які відповідають за боротьбу з тероризмом та політичними злочинами, неодноразово наголошували, що страти можуть як зменшити кількість таких актів, так і збільшити їх. Страчені люди можуть перетворитися на мучеників, пам’ять про яких стає об’єднуючою темою для їхніх організацій. Для чоловіків та жінок, що готові пожертвувати життям за свої переконання – наприклад, смертників (suicidebombers) – можливість страти ймовірно не стримає, а може навіть підштовхнути до дій.

Застосування державою смертної каритакож використовується озброєними опозиційними групами як виправдання своїх дій, таким чином продовжуючи круг насилля.

 

Хіба не є більш жорстоким ув’язнити людину на тривалий час або довічно, аніж стратити її?

Доки ув’язнена людина залишається живою, вона може сподіватися на реабілітацію або звільнення, якщо згодом виявиться її невинність. Страта знищує можливість виправлення судової помилки або реабілітації правопорушника.

Смертна кара є особливою формою покарання, що передбачає умови, які відсутні у такому виді покарання як позбавлення волі, а саме: жорстокість самої страти та жорстокість того, що ув’язнені змушені чекати в камері смертників, зазвичай протягом багатьох років, спостерігаючи при цьому страти інших ув’язнених.

 

Що ви скажете тим країнам, які стверджують, що заклик до всесвітнього мораторію на смертну кару насправді є ще однією спробою Заходу "нав'язати нам свої культурні цінності"?

Amnesty International вітає різноманітність обговорення питань правлюдини, що беруть початок у різних культурах та релігіях, та вважає, що різні бачення  лише розширюють та поглиблюють наше розуміння прав людини. Водночас, організація вважає, що права людини є універсальними, неподільними і взаємозалежними. Хоча ці права, можливо, більше розвивалися в західному контексті, вони не є «західними» за змістом, але випливають з різних традицій і визнані всіма членами Організації Об'єднаних Націй як стандарти, яких було домовлено дотримуватися.

Слід зазначити, що багато націй, які відмовилися від застосування смертної кари, представляють різні регіони та культури. Тому не можна стверджувати, що скасування смертної кари пропагується виключно однією частиною світового співтовариства.

 

Чи не є протест проти смертної кари з боку Amnesty International завуальованою критикою основних релігій світу, які санкціонують її застосування?

У своїх вченнях основнірелігіїсвіту закликають до милосердя, співчуття і прощення. ЗакликAmnestyInternational доприпинення всіхстратповністю відповідаєцимвченнями.

Країни, у яких продовжують застосовувати смертну кару, розташовані в різних регіонах світу. У цих країнах представлені всі основні релігійні конфесії. Країни, що скасували смертну кару в своїх законах або на практиці, також розкиданіпо всьому світу, і жителі цих країн сповідують різні релігії. Смертна кара не є притаманною лише одній певній релігії, тому було б неправильно інтерпретувати кампанію Amnesty International за скасування смертної кари як напад на будь-яку релігію. Amnesty International є етнічной культурно різноманітною, аполітичною організацією, яка базує свою роботу на концепції прав людини. Її члени походять з усього світу та сповідують безліч релігій.

 

Яким чином держави можуть скасувати смертну кару, коли більшість людей її підтримує?

Причини, здавалося б, значної суспільної підтримки смертної кари можуть бути складними, а також позбавленими фактичної основи. Як би громадськість була повністю поінформованою про суть смертної кари і те, як вона застосовується, багато людей могли би бути більш готовими сприйняти її скасування.

Опитування суспільноїдумки, якічасто,здавалося б, вказуютьназначну підтримкусмертноїкари, якправило, спрощують якскладністьсуспільної думки, так і те, в якій мірі вонабазуєтьсянаточному розумінні криміногенної ситуації вкраїні, їїпричинтадоступнихзасобів боротьбизнею.

Суспільна підтримкасмертноїкаричастішеза все заснованана помилковомупереконанні, що саме таке покаранняє ефективнимзасобом боротьбизі злочинністю. Чого насправді прагне громадськість, то цедійсноефективних заходів для зменшення рівня злочинності. І якщо політикипропагуютьсмертнукаруякметодборотьби зізлочинністю, то громадськістьбуде вимагати цей метод, вірячи,щовінрозв’яже проблему. Саме на уряди покладається відповідальність за ефективну боротьбу зі злочинністю, не вдаючись при цьому до зловживання правами людини у вигляді смертної кари.

Інформованасуспільна думкаформуєтьсяосвітоюіморальнимлідерством.Уряди повинніскеровуватигромадську думку у питанняхправлюдиниікримінальної політики.Рішенняпро скасуваннясмертноїкаримаєбутиухвалено урядом ізаконодавцями.Рішенняможебутиприйнято навіть незважаючи на те, що більшість громадян висловлюється на підтримку смертноїкари, адже історично так майжезавжди і відбувалося. Водночас,колисмертнакараскасовується, це не викликає великогосуспільного протесту, і вона майжезавждизалишаєтьсязабороненою.

Уряд не може виправдовуватитортурисумнозвіснихзлочинцівчи переслідуваннянепопулярнихетнічних меншинтим, щобільшістьнаселеннявимагає цього. Рабствобулоколисьлегальнимташироковизнаним.Йогоскасуваннявідбулося завдяки зусиллям, які докладалися протягом багатьох років тими, хтовиступавпротицьогоз моральнихміркувань.

 

Які ознаки свідчать про те, що битва за скасування смертної кари поступово виграється?

На рубежі минулого століття лише три країни повністю скасували смертну кару за  всі види злочинів. Сьогодні, на початку 21-го століття, дві третини країн світу скасували смертну кару законодавчо або на практиці. Насправді, за останнє десятиліття всередньому більше ніж три країни кожного року забороняли смертну кару законодавчо або, якщо вона була вже скасована за загально кримінальні злочини, також відбувалося її скасування за всі види злочинів. До тогож, коли країна вже скасовувала смертну кару, то вона рідко дуже рідко запроваджувалася знову. 

Оновлений список країн, що скасували смертну кару, а також тих країн, що все ще мають її, можна знайти на сторінці, присвяченій смертній карі, веб-сайту Amnesty International [www.amnesty.org.]

Інші ознаки такі:

Практично повне звільнення європейського простору від смертної кари і, як наслідок, посилення ролі Європи в кампанії за скасування вищої міри покарання в усьому світі.

У більшості країн африканського континенту вища міра покарання не застосовується. Лише в 6 з 53 країн Африки у 2006 р.відбулися державні страти.

Сполучені Штати Америки поступово відмовляються від застосування смертної кари. У 2006 р. в багатьох штатах страти ефективно заморожувалися через правові виклики та проблеми, пов’язані зі смертельними ін’єкціями. У Північній Кароліні існує потужна суспільна підтримка мораторію на страти, майже 40 місцевих урядів та більше 40000 мешканців штату підписали петицію про мораторій.

У 2004 р. в Нью-Йорку вищий суд держави визнав статут штату про смертну кару таким, що не відповідає конституції. Однак на початку 2007 р. цей закон не було скасовано. У 2006 р. в НьюДжерсі законодавчі органи наклали мораторій та створили комісію для вивчення усіх аспектів застосування смертної кари в цьому штаті. В своєму підсумковому звіті в січні 2007 р. комісія рекомендувала скасувати смертну кару.

Розширення комунікації та співпраці між організаціями з підтримки скасування смертної кари підтверджують такі події, як проведення трьох Всесвітніх конгресів проти смертної кари, створення Всесвітньої коаліції проти смертної кари та формування національних коаліцій у кількох країнах, включаючи Мережу проти смертної кари в Азії.

Поширення міжнародних стандартів (включаючи прийняття угод про скасування смертної кари та їх ратифікацію багатьма державами), механізми ООН та рішення й рекомендації міжнародних судів і органів з моніторингу угод.

Дана тенденція відображає все більше усвідомлення того, що альтернативні методи покарання, які не передбачають навмисного холоднокровного вбивства людини державою в ім’я справедливості, також ефективні.

 

 

Чи є летальна ін’єкція найменш болісним та найбільш гуманним способом вбити людину?

Виникали проблеми з використанням смертельної ін’єкції. Так, під час першої страти із застосуванням летальної ін’єкції в Гватемалі 10 лютого 1998 р. виконавці були настільки знервовані (за повідомленнями, їхня знервованість частково пояснювалася риданнями дружини та дітей засудженого МануеляМартінезаКоронадо, які виконавці могли чути), що в них зайняло багато часу закріпити катетер, який мав доставляти отруту. Далі відключення електроенергії під час страти зупинило рух отрути і смерть ув’язненого зайняла 18 хвилин. Все це важке випробування демонструвалося в прямому ефірі національного телебачення. У США ціла низка страт за методикою смертельних ін’єкцій була виконана недбало. Так, проблеми виникали через  поганий стан вен засуджених, які вживали наркотики внутрішньовенно.

Анхель Нівес Діаз, уродженець Пуерто Ріко, був засуджений до страти через вбивство, скоєне в 1979 р. Смерть в’язня методом смертельної ін’єкції зайняла 34 хвилини. Лікар, обличчя якого для анонімності було закрито капюшоном, оголосив про смерть Діаза тільки після того, як була використана друга смертельна доза.

Страта продовжувалася незважаючи на те, що головний свідок обвинувачення відізвав свої свідчення проти АнхеляДіаза, який до кінця наполягав на своїй невинності. За годину до страти Верховний суд відхилив останню апеляцію підсудного, де той вказував на свою невинність, а також говорив про неконституційність смертельних ін’єкцій у Флориді.

15 грудня 2006 р. губернатор штату Флорида Джеф Буш припинив страти й призначив комісію з оцінки того, наскільки страта методом летальної ін’єкції порушує заборону жорстоких та незвичних методів покарання у штаті.  До винесення рішення комісії в березні 2007 р. смертні вироки не оголошувались.Інші штати також вивчають свої протоколи про смертні покарання, розпалюючи пристрасті навколо аргументу, що цей нібито «гуманний» метод смертної кари є не менш жорстоким та болісним, ніж будь-який інший.

У США вище покарання шляхом летальної ін’єкції було вперше застосовано майже 30 років тому, у 1982 р. З того часу близько 900 засуджених були страчені в цей спосіб. Ця методика не замінила альтернативні методи: електричний стілець, страту через повішення, отруєння газом та розстріл. Майже через 20 років після їх легалізації в Сполучених Штатах,смертельні ін’єкції були запроваджені в Китаї, Гватемалі, у Філіппінах (де смертна кара була скасована в червні 2006 р.), у Тайвані та Таїланді. 

Смертельна ін’єкція дозволяє уникнути багато неприємних ефектів інших форм страт: нівечення тіла та кровотечі під час обезголовлення, запаху спаленої плоті під час страти на електричному стільці, тривожних звуків та видовищ під час отруєння газом та повішення, проблеми сечовипускання та дефекації. Таким чином, цей вид покарання є менш неприємним для його виконавців. Але смертельна ін’єкція збільшує ризик участі у страті в ім’я держави медичного персоналу, що порушує давні принципи медичної етики.

Будь-яка форма страти – антигуманна. Усі відомі методи можуть бути болючими та мають неприємні характеристики.Більш того, слід пам’ятати, що смертна кара – це не тільки ті хвилини, коли засудженого приводять з його камери та вбивають – в’язень живе з усвідомленням скорої смерті з моменту винесення смертного вироку.

Пошук «гуманного» способу страти слід сприймати тим, чим він є насправді – спробою зробити вбивство привабливішим для його виконавців, для урядів, які хочуть виглядати гуманнішими в очах суспільства, заради якого вони вчиняють вбивства.

Широкий перелік матеріалів з цієї та інших тем доступний за посиланням:

http://www.amnesty.org.